Астрономія та телескопи іноді можуть розбудити в нас внутрішню дитину. Як свідчення людської допитливості, астрономи продовжують будувати все більш великі інструменти у віддалених місцях по усьому світі.

Астроном із ESO Жюльєн Жирар сфотографував це миле зображення його дочки під час сімейного відпочинку в обсерваторії Паранал в чилійських Андах. Завдяки вдалому ракурсу, мала Маєль наче заглядає у відкритий купол одного із 1.8 м допоміжних телескопів Дуже Великого Телескопа (VLT) ESO. Хоча телескопи використовуються для серйозних наукових досліджень, астрономи можуть іноді почуваються, наче діти, коли граються із такими гігантськими "іграшками".

Жюльєн Жирар також є фотоамбасадором ESO, котрий живе та працює в Чилі на VLT. Він є відповідальним за прилад із адаптивною оптикою NACO, що встановлений на телескопі №4 групи VLT. Жюльєн представив цю світлину в Your ESO Pictures Flickr group, звідки її обрали для "Зображення Тижня" ESO.

Посилання

• ESO Photo Ambassadors
• Julien Girard’s Flickr photostream
• The “Your ESO Pictures” Flickr group
• The "Your ESO Pictures" announcement

На цій світлині із 2012 року, ми бачимо параболічні антени, котрим судилося стати частиною Великого Міліметрового-субміліметрового Масиву Атакама (ALMA). Три антени на передньому плані, а також деякі з них подалі, були надані від ESO, як частина її внеску до проекту ALMA, на основі договору з європейським консорціумом AEM [1]. Загалом ESO надає 25 антен перетином по 12 м. Ще двадцять п'ять 12 м антен постачає північноамериканський партнер ALMA, а решту -  комплект із дванадцяти 7 м та чотирьох 12 м антен, котрі складають Компактний Масив Атакама, надаються партнером ALMA зі східної Азії.

Перед вашим поглядом антени на території Центру Технічної Підтримки (OSF) ALMA, котрий на висоті 2900 метрів в передгір'ях чилійських Анд. На передньому плані кілька антен на монтажному майданчику (AEM Site Erection Facility), де їх збирають та ретельно випробовують, перш ніж передати в обсерваторію. Антени на задньому плані вже передані, а тепер проходять подальші випробування, або ж на них встановлюють чутливі приймачі. Як тільки антени будуть повністю готові до роботи, їх перевезуть до місця розташування обсерваторії, котра на плато Чахнантор на висоті 5000 метрів. Там антени приєднають до масиву ALMA, котрий задіяний у вивченні деяких із найглибших таємниць нашого космічного походження. Навіть коли всі антени будуть готові, OSF залишатиметься центром обслуговування щоденної роботи ALMA, та як робоче місце для астрономів і груп, відповідальних за підтримку обсерваторії.

На обрії видніється гірський ланцюг Анд, де найвищий пік належать до конічного вулкану Ліканкабур, котрий відзначає кордон між Чилі і Болівією, та фігурує на краєвиді.

Примітки

[1] До консорціуму AEM входять: Thales Alenia Space, European Industrial Engineering та MT-Mechatronics.

Посилання

• More about ALMA at ESO
• Joint ALMA Observatory

Те, що може бути схожим на футуристичне місто високо над хмарами із науково-фантастичного оповідання, є найпершою обсерваторією ESO Ла Сілла. Світлина була отримана астрономом Аланом Фітцсіммонсом, котрий стояв біля 3.6 м телескопа ESO відразу після заходу. Місяць, що тоді знаходився у безпосередній близькості від рамок цієї картини, наче купає обсерваторію у моторошному світлі, котре відбивається від низьких хмар.

Дуже слабкий стовп золотавого сяйва трохи вище хмар, освітлений останніми променями зайшлого Сонця - то зодіакальне світло. Воно обумовлене тим, що сонячні промені розсіюються частками космічного міжпланетного пилу. Зодіакальне світло можна побачити тільки відразу після заходу Сонця або перед його сходом, в певну пору року на місцях із дуже хорошими умовами для спостережень.

На світлині також можна побачити кілька телескопів. Наприклад, велика гранчаста споруда в кінці дороги - це Телескоп Нової Технології (NTT). Вірний своєму імені, побудований у 1989 році телескоп вміщує ряд технологічних новинок: він є першим у світі телескопом із активною оптичною системою. Крім того, його встановлено у новаторську восьмикутну башту. Багато нововведень на NTT поширились і на Дуже Великий Телескоп (VLT) ESO.

Купол на передньому плані, трохи правіше від напрямку на NTT, належить швейцарському 1.2 м телескопу ім. Леонарда Ейлера, названого на честь знаменитого швейцарського математика Леонарда Ейлера (1707-1783).

Алан представив цю фотографію у Your ESO Pictures Flickr group. Дана група регулярно переглядається, а кращі фотографії вибираються, щоб фігурувати в наших популярних Зображеннях Тижня, або у нашій галереї.

Незвичайний новий відеоряд показує різке зростання яскравості та більш повільне згасання вибуху наднової в галактиці NGC 1365. Наднова SN 2012fr була відкрита французьким астрономом Аленом Клотцем 27 жовтня 2012. Зображення, використані для цього унікального відео, були отримані на малому телескопі-роботі TAROT в обсерваторії ESO Ла Сілла в Чилі.

Наднові є результати вибухів та катастрофічних смертей деяких типів зірок. Вони настільки яскраві, що здатні затьмарити всю материнську галактику протягом багатьох тижнів, перш ніж поступово зникнуть із виду.

Наднова 2012fr [1] була відкрита Аленом Клотцем у другій половині дня 27 жовтня 2012 року. Він був зайнятий вимірювання яскравості слабкої змінної зорі на зображенні від TAROT (Télescope à Action Rapide pour les Objets Transitoires) - роботизованого телескопа в обсерваторії ESO Ла Сілла, коли помітив новий об'єкт, котрого не було на зображенні, отриманому на три днями раніше. Після перевірки за допомогою телескопів та астрономів по всьому світу, яскравий об'єкт було підтверджено, як наднову типу Ia.

Деякі зорі співіснують із іншими, обертаючись навколо спільного центру мас. У декотрих випадках, одна із них може бути дуже старим білим карликом, що краде матерію зі свого компаньйона. У якийсь момент білий карлик "висмоктує" зі свого компаньйона так багато речовини, що той стає нестабільним та вибухає, як наднова типу Ia.

Даний тип наднових є дуже важливим, оскільки вони є найбільш надійним способом вимірювання відстаней до дуже далеких галактик у ранньому Всесвіті. За межами місцевої групи галактик, астрономи повинні були знайти дуже яскраві об'єкти із наперед відомими властивостями, котрі могли б виступати в якості покажчиків, щоб допомогти картографувати історію розширення Всесвіту. Наднові типу Ia є ідеальними для даної ролі, оскільки максимуми їх яскравостей та хід згасання майже схожі для кожного із вибухів. Вимірювання відстаней до наднових типу Ia привело до відкриття прискореного розширення Всесвіту - наукової роботи, удостоєної Нобелівської премії з фізики у 2011 році.

Космічна домівка цієї наднової NGC ​​1365 (див. також potw1037a) - елегантна спіральна галактика із перетинкою. Вона розташована за 60 мільйонів світлових років від Землі в сузір'ї Піч. Маючи переріз близько 200 000 світлових років, вона виділяється серед інших галактик в їх місцевому скупченні. Через галактику проходить гігантська перетинка, що також захоплює ядро. Нашу наднову можна легко знайти трохи вище ядра, біля середини зображення.

У 2012 році астрономи виявили більше 200 наднових, із яких SN 2012fr є однією із найяскравіших. Її вперше був помічено 7 жовтня 2012 року, коли та була дуже слабкою, а вже потім досягла свого піку яскравості 11 листопада 2012 [2]. Саме тоді, як слабку зорю, її легко можна було побачити через середній аматорський телескоп. Відео було складено із серії знімків галактики, зроблених протягом трьох місяців: від часу відкриття у жовтні минулого року - і до середини січня 2013.

TAROT є 25 см оптичним роботизованим телескопом, здатним дуже швидко наводитись на потрібний об’єкт, щоб почати його спостереження протягом секунди. Його встановлено в обсерваторії Ла Сілла у 2006 році для виявлення космічних гамма-сплесків. Зображення, на котрих видно 2012fr, були зняті із використанням синього, зеленого та червоного фільтрів.

Примітки

[1] Наднові позначаються роком їх відкриття та за допомогою літер алфавіту. Літери “fr” не означають, що наднова була виявлена саме ​​французькими астрономами - то є чистою випадковістю.

[2] На той час її яскравість була 11.9m. Це приблизно в 200 разів слабше, щоб можна було побачити неозброєним оком у гарну зоряну ніч. Але якщо цю наднову у момент максимуму її яскравості розташувати від нас на відстані, як до Сонця, то вона б сяяла яскравіше за нього приблизно у 3 мільярди разів!

Посилання

• Video: TAROT відкрив яскраву наднову в NGC 1365
• Video: TAROT discovers a bright supernova in NGC 1365 (excerpt)

Контакти

Alain Klotz
Institut de Recherche en Astrophysique et Planetologie
Toulouse, France
Tel: +33 05 61 55 66 66
Email: alain.klotz@irap.omp.eu

Richard Hook
ESO, La Silla, Paranal, E-ELT & Survey Telescopes Press Officer
Garching bei München, Germany
Tel: +49 89 3200 6655
Cell: +49 151 1537 3591
Email: rhook@eso.org

Це справжнє свято для фотографів та астрономів: на нашому небі можна побачити явище, відоме як сизигія - це коли три небесні тіла (або більше) видно поряд. Якщо вони мають схожі екліптичні довготи, то таке явище має назву потрійного сполучення. І хоча це лише проекція планет на небесну сферу, але від того бачене не стає менш цікавим. У даному випадку, перед нашим поглядом постають три планети, а єдине, що нам потрібно для того, щоб насолодитися небесною виставою - це чисте небо на заході.

На щастя, все це було у фотоамбасадора ESO Юрія Белецького, який мав можливість бачити цю чудову картину в обсерваторії ESO Ла Сілла на півночі Чилі в неділю 26 травня. Над круглими куполами телескопів видно три небесних тіла нашої Сонячної системи: Юпітер (угорі), Венеру (внизу зліва) та Меркурій (внизу праворуч), котрі зійшлись у космічному танці після заходу.

Подібне небесне явище буває тільки раз на кілька років. Останнє відбулося у травні 2011 року, а на наступне треба почекати до жовтня 2015 року. Небесний трикутник найкраще було видно в останні тижні травня, але ви все одно маєте можливість мигцем побачити, як ці три планети постійно змінюють взаємне розташування під час своєї подорожі по небу.

Посилання

• зображення
  • Three planets dance over La Silla (annotated)
  • Three people, three telescopes and three planets

На перший погляд, дане гіпнотизуюче зображення схоже на брижі, викликані каменем, кинутим в озеро. Проте, воно є результатом видимого руху зірок південного неба та деяка фотографічна магія. Світлина одержана на горі Армазонес - гірській вершині 3060 метрів над рівнем моря, котра знаходиться у центральній частині пустелі Атакама в чилійських Андах.

Довгі яскраві смуги є слідами від зірок, кожна з яких торує свій шлях на темному нічному небі. Залишивши затвор камери відкритим протягом тривалого періоду часу, вона реєструє рух зірок, непомітний для неозброєного ока. Для цього достатньо навіть 15 хвилин витримки. У даному випадку, для одержання остаточного зображення, фотограф поєднав багато коротких витримок. Дуже ширококутний об'єктив, що використовувався для даної серії, дозволив захопити небесний полюс, що праворуч, та небесний екватор, котрий біля невисокої вежі.

Дивовижно велика кількість зоряних стежок на даному зображенні також показує неймовірну якість нічного неба над Армазонес: надзвичайно чиста атмосфера та відсутність світлового забруднення неба вуличними нічними ліхтарями, завдяки віддаленості гори. Це одна з причин, чому ця гора була обрана в якості домівки для "найбільшого у світі ока у небо" - майбутнього Європейського Надзвичайно Великикого Телескопа (E-ELT).

Навіть найдосвідченішому астроному важко протистояти бажанню знайти час у щільному графіку спостережень, щоб зупинитись та подивитися вгору на чудове багате південне небо. Дане зображення є автопортретом астронома Алана Фітцсіммонса, котрий зробив цю світлину між сеансами спостережень в обсерваторії ESO Ла Сілла

Виразне фото показує контраст між звичайною темною постаттю на Землі та сяючим яскравими зорями нічним небом. Ми бачимо небо, наповнене безліччю зірок та космічним пилом, котрі утворюють центр Чумацького Шляху - нашої рідної галактики.

Обсерваторії ESO розташовані у пустелі Атакама на півночі Чилі, у місцях з дуже малою кількістю жителів, де дуже темні ночі із надзвичайно ясною атмосферою, що сприяє проведенню високоякісних спостережень.

Ла Сілла - то перша обсерваторія ESO. Відкрита у 1969 році, вона є домівкою для ряду телескопів із дзеркалами у поперечниках до 3.6 м. Маючи більш ніж 300 ясних ночей щороку, Ла Сілла знаходиться в ідеальному положенні, щоб на ній були розташовані передові спостережні інструменти. Крім того, вона також є казковим місцем для того, щоб просто зупинитись та дивитись на небо.

Алан представив цю світлину у Your ESO Pictures Flickr group. Дана група регулярно переглядається, а кращі фото вибираються, щоб фігурувати у наших популярних Зображеннях Тижня, або у нашій галереї.

На околиці пустелі Атакама, далеко від вночі освітлених міст півночі Чилі, після заходу Сонця небо стає вугільно-чорним. Воно дозволяє проводити найкращі астрономічні спостереження в обсерваторії ESO Ла Сілла, котра на висоті 2400 метрів: саме там можна побачити надзвичайно якісні образи космічних об’єктів. Однак навіть на таких віддалених високих сухих місцях іноді буває зимова негода, коли снігова "ковдра" може покрити гірську вершину та башти телескопів.

Світлина показує зиму на Ла Сілла під "зоряним пилом" нашого Чумацького Шляху, котрий похилою смугою перетинає всю площу кадру. Починаючи із лівого краю зображення, ми мандруємо поглядом до правої сторони: ось 3.6 м телескоп ESO, потім 3.58 NTT (Телескоп Нової Технології), далі 1 м "Шмідт" та 2.2 м телескоп MPG/ESO із засніженим куполом. Невеликий купол виведеного з експлуатації допоміжного телескопа системи Куде, можна побачити поряд із 3.6 м телескопом ESO, а між ним та NTT стоять водяні резервуари обсерваторії.

Вид засніженої обсерваторії Ла Сілла спочатку може здатися дивним. Але у високогірних обсерваторіях ESO протягом року може бути і жарко, і холодно, а час від часу вони страждають від суворих погодних умов.

У той час, як сніг на Ла Сілла може бути дивом, висоти розташувань обсерваторій ESO протягом року знаходяться під впливом гарячих та холодних температур, а іноді й інших суворих умов.

Дане фото зроблене фотоамбасадором ESO Хосе Франсіско Сальгадо.

На світлині "Lore" - один із двох перевізників ALMA, що переміщує одну із антен ALMA 7 м у поперечнику. "Лорі" та його близнюк "Otto" є двома яскраво-жовтими 28-колісними транспортними засобами, зумисно виготовленими для переміщення антен ALMA по плато Чахнантор, яке на висоті 5000 метрів. Таким чином, вони можуть переналаштувати антенну решітку, щоб можна було проводити максимально ефективні спостереження обраного об’єкту. Вони також перевозять антенами між Чахнантор та Центром Технічного Обслуговування, котрий розташований на меншій висоті.

ALMA має головний масив із п'ятдесяти 12 м параболічних антен та додатковий масив із дванадцяти 7 м антен і чотирьох 12 м, відомий як Компактний Масив Атакама (АСА). "Lore" везе одну із менших 7 м антен АСА. 12 м антени головного масиву не можуть бути розміщені на відстанях менше 15 метрів одна від одної, оскільки тоді б вони ударялись між собою. Дана мінімальна відстань між антенами обмежує максимальний масштаб подробиць, які вони можуть виявити в небі. Це означає, що основний масив не може спостерігати найбільші деталі протяжних об'єктів, таких як гігантські хмари молекулярного газу у Чумацькому Шляху, або у близьких галактиках. ACA спеціально розроблений, щоб допомогти ALMA краще проводити спостереження таких протяжних об'єктів. Його менші 7 м антени можуть бути розміщені ближче одна до одної, що дає їм можливість вимірювати ширші структури, котрі головний масив пропускає.

Ефектні крижані шпичаки на передньому плані відомі як "пенітенти" (на іспанській: "покаяльники"). Це цікаве природне явище має місце у високогірних районах, як правило вищих, ніж 4000 метрів над рівнем моря. Вони схожі на тонкі леза загартованого снігу або льоду, які вказують у бік Сонця, досягаючи висоти від декількох сантиметрів до кількох метрів.

ALMA є міжнародним астрономічним об’єктом. Він являється партнерством Європи, Північної Америки та Східної Азії у співпраці з Республікою Чилі. Будівництво та управління ALMA від імені Європи проводить ESO, від імені Північної Америки - Національна Радіоастрономічна Обсерваторія (NRAO), від імені Східної Азії - Національна Астрономічна Обсерваторія Японії (NAOJ). Спільна Обсерваторія ALMA (JAO) забезпечує єдине керівництво та управління будівництвом, введення в експлуатацію та експлуатацію ALMA.

Посилання

• More about ALMA at ESO
• Joint ALMA Observatory

Прекрасна світлина, зроблена у грудні 2012, показує параблічні антени Великого Міліметрово-субміліметрового Масиву Атакама (ALMA) [1] - наразі найбільшого у світі астрономічного проекту, що розташований на плато Чахнантор у чилійських Андах. Великі антенти мають у поперечнику по 12 м, а менші дванадцять із поперечниками по 7 м, що згруповані у центральній частині зображення, утворюють Компактний Масив ALMA (ACA). Після остаточного завершення, загальна кількість антен становитиме 66.

ESO розпочала партнерство із проектом ORA "Wings for Science", що є некомерційною організацією, котра пропонує повітряну підтримку громадських наукових організацій по всьому світі протягом цілого року. Два учасники команди проекту "Wings for Science" Клементін Бакрі і Адрієн Норм’є, котрі пілотують спеціальний екологічний надлегкий літак [2], із повітряного простору допомагають вченим, починаючи від відбору проб повітря - і до питань археології, спостережень біорізноманіття та 3D-моделювання місцевості.

Короткі фільми та чудові зображення, які виробляються під час польотів, використовують із освітньою метою та для просування місцевих досліджень. Дана кругосвітня повітряна подорож почалась у червні 2012 року, а завершиться у червні 2013 року приземленням на Паризькому авіасалоні.

Примітки

[1] Великий Міліметрово-субміліметровий Масив Атакама (ALMA) є міжнародним астрономічним об’єктом. Він являється партнерством Європи, Північної Америки та Східної Азії у співпраці з Республікою Чилі. ALMA в Європі фінансується ESO, в Північній Америці - Національним Науковим Фондом США (NSF) у співпраці з Національною Радою Досліджень Канади (NRC) і Національною Науковою Радою Тайваню (NSC), в Східній Азії - Національними Інститутами Природничих Наук (NINS) Японії в співпраці з Академією Сініца (AS) в Тайвані. Будівництво та управління ALMA від імені Європи проводить ESO, від імені Північної Америки - Національна Радіоастрономічна Обсерваторія (NRAO), яка управляється корпоративною Асоціацією Університетів (AUI), від імені Східної Азії - Національна Астрономічна Обсерваторія Японії (NAOJ). Спільна Обсерваторія ALMA (JAO) забезпечує єдине керівництво та управління будівництвом, введення в експлуатацію та експлуатацію ALMA.

[2] Надлегкий літак Pipistrel Virus SW 80, удостоєний нагород NASA, використовую тільки 7 літрів палива на 100 км - це менше, ніж більшість автомобілів.

Посилання

• Wings for Science

День, котрий люди звично вважають чудовим сонячним, насправді є надзвичайно похмурим для обсерваторії ESO Паранал в пустелі Атакама. Оскільки це одне з найбільш сухих місць на планеті, то хмари в його небі - це надзвичайно рідкісне явище. Багато астрономів та інженерів, котрі тут перебувають, вважають місцеве безхмарне небо одним із найбільш вражаючих явищ буття в пустелі Атакама. Це чудове кругове панорамне фото, зроблене підрядником ESO Дірком Есслем із 15 окремих експозицій, показує один із рідкісних хмарних днів на Параналі. Кілька тонких перистих хмар можна побачити над куполами Дуже Великого Телескопа (VLT) ESO. Вони формуються на великих висотах і складаються з крихітних кристалів льоду.

Обсерваторія Паранал отримує менше 10 міліметрів опадів на рік, що і є однією з причин, чому ця 2600 м гора була обрана в якості майданчика для Дуже Великого Телескопа (VLT) ESO. Панорама вміщує чотири великі телескопи VLT, а також чотири малі допоміжні телескопи у їх округлих корпусах - один на передньому плані, а інші три трохи далі. На землі є колії, щоб допоміжні телескопи можна було переміщувати в різні положення.

Дірк представив дане фото у Your ESO Pictures Flickr group. Дана група регулярно переглядається, а кращі фотографії вибираються, щоб фігурувати в наших популярних Зображеннях Тижня, або в нашій галереї.

Посилання

• This photograph on Dirk Essl’s Flickr photostream
• Dirk Essl’s Flickr photostream
• The “Your ESO Pictures” Flickr group
• The "Your ESO Pictures" announcement

Гарне зображення Великого міліметрово-субміліметрового масиву Атакама (ALMA) від фотоамбасадора ESO Крістофа Маліна показує антени телескопа під чудовим нічним зоряним небом. Це кадр, взятий із ретельно створюваної відеосерії про ALMA, які також доступна для перегляду (див. ann12099).

Розташований на плато Чахнантор на висоті 5000 метрів, ALMA є найбільш потужним у світі телескоп для вивчення Всесвіту на субміліметрових та міліметрових довжинах хвиль. Роботи із будівництва ALMA будуть завершені у 2013 році, коли 66 його високоточних антен працюватимуть разом.

В небі над антенами яскраво сяють Велика та Мала Магеланові Хмари - близькі карликові неправильні галактики південної частини неба, котрі добре видно неозброєним оком. Вони обертаються навколо Чумацького Шляху - нашої галактики. Є докази того, що обидві "хмари" були сильно спотворені гравітаційною взаємодією із Чумацьким Шляхом, бо подорожують близько до нього.

ALMA є міжнародним астрономічним об’єктом. Він являється партнерством Європи, Північної Америки та Східної Азії у співпраці з Республікою Чилі. Будівництво та управління ALMA від імені Європи проводить ESO, від імені Північної Америки - Національна Радіоастрономічна Обсерваторія (NRAO), яка управляється корпоративною Асоціацією Університетів (AUI), від імені Східної Азії - Національна Астрономічна Обсерваторія Японії (NAOJ). Спільна Обсерваторія ALMA (JAO) забезпечує єдине керівництво та управління будівництвом, введення в експлуатацію та експлуатацію ALMA.

Посилання

• ALMA time-lapse compilation 2012 video
• More about ALMA at ESO
• Joint ALMA Observatory
• ESO Photo Ambassadors

Дане панорамне фото, зроблене Александром Сантерном, дає нам погляд зсередини на диск Чумацького Шляху - нашої Галактики, а також на снігову холодну зимову ніч в обсерваторії ESO Ла сілла в Чилі. Із нашої точки зору, диск Чумацького Шляху постає іскристою зоряною стрічкою, простерту через все небо. На зображенні Чумацький Шлях спотворюється в дугу внаслідок ширококутної проекції.

Ліворуч із-за пагорба визирає 3.6 м телескоп ESO, на котрому встановлений найвідоміший у світі мисливець на екзопланети HARPS (the High Accuracy Radial velocity Planet Searcher). Праворуч знаходиться швейцарський 1.2 м телескоп ім. Леонарда Ейлера, побудований та використовуваний Женевською обсерваторією.

Є ряд причин, чому Ла Сілла таке ідеальне місце для спостереження за нічним небом в цілому, і за Чумацьким Шляхом зокрема. По-перше, вона знаходиться у південній півкулі, що дає нам краще уявлення про багату центральну частину Галактики, а по-друге - перебуває на висоті 2400 метрів над рівнем моря далеко від міського світла, що робить ночі темними, а атмосферу більш прозорою.

Александр представив цю світлину у Your ESO Pictures Flickr group. Дана група регулярно переглядається, а кращі фотографії вибираються, щоб фігурувати в наших популярних Зображеннях Тижня, або в нашій галереї. Від часу надання фото, Александр також став фотоамбассадором ESO.

Посилання

• This photograph, with annotations, on Alexandre Santerne’s Flickr photostream
• Alexandre Santerne’s Flickr photostream
• The “Your ESO Pictures” Flickr group
• The "Your ESO Pictures" announcement
• ESO Photo Ambassadors

Зображення південного нічного неба над готелем "Резиденція" в обсерваторії ESO Паранал в Чилі від фотоамбасадора ESO Фаріда Хара, являє собою красивий зоряний пейзаж, котрий передає динаміку небес.

Для того, щоб одержати зображення зоряних "стежин", Фарід використовував 30-хвилинну фотографічну витримку, щоб проявився рух зірок внаслідок обертання Землі. Центр зображення - це уявна точка південного полюсу небесної сфери. На лівому краї та у верхній частині зображення, ми бачимо дещо розмиті плями від Великої та Малої Магелланових Хмар - сусідніх до Чумацького Шляху галактик.

Темне скляне склепіння нижче зоряного "кружляння" є частиною даху будівлі "Резиденції". Ця унікальна частково підземна споруда від 2002 року використовується вченими та інженерами, котрі працюють в обсерваторії. Протягом дня, це 35 метрове склепіння дозволяє природне освітлення всередині будівлі.

В обсерваторії, розташованій на горі на висоті 2600 метрів в посушливій пустелі Атакама, відмінні астрономічні умови даються високою ціною. Протягом дня, на людей там впливає інтенсивне сонячне світло, дуже низька вологість, а велика висота може затруднювати дихання. Щоб допомогти їм розслабитися після довгої зміни на вершині гори та поновити водяний баланс організму, всередині "Резиденції" знаходиться штучний оазис із невеликим садом та басейном, який зволожує повітря, вітальня, їдальня та інші розважальні об'єкти. Будівля вміщує більше 100 чоловік.

Посилання

• ESO Photo Ambassadors
• Farid Char’s homepage

Зображення показує галактику NGC 4535 у сузір'ї Діви на красивому тлі, заповненому численними далекими слабкими галактиками. Майже кругова форма свідчить, що галактика, відносно нашого променя зору, видна майже навзнаки. В її центрі чітко виражена структура перетинки з пиловими смугами, що різко викривлені до виходу спіральних рукавів із кінців перетинки. Голубуватий колір рукавів вказує на наявність великої кількості гарячих молодих зірок. Проте старіші та холодніші зорі центральної частини забарвлюють опуклість галактики у жовтіші відтінки.

Дане зображення у видимому світлі було зроблене за допомогою інструменту FORS1 на 8.2 м Дуже Великому Телескопі (VLT) Європейської Південної Обсерваторії. Галактику також можна побачити через невеликі аматорські телескопи, а відкрив її Вільям Гершель у 1785 році. При спостереженнях через малий телескоп, NGC 4535 має серпанковий примарний зовнішній вигляд, котрий у 1950 році надихнув відомого астронома-аматора Ліланда С. Коупленда назвати її "​​Втрачена Галактика".

NGC 4535 є однією з найбільших галактик у Скупченні Діви - масивному утворенні із приблизно 2000 галактик на відстані близько 50 мільйонів світлових років від Землі. Хоча воно не набагато більше у поперечнику, ніж Місцева Група - скупчення галактик, до якої належить Чумацький Шлях, проте містить майже у п'ятдесят разів численніше.

Телескопи для наукових досліджень "хизуються" сучасними камерами, котрі разом із великими дзеркалами необхідні для великої площі збору світла, що дозволяє астрономам ловити слабке сяйво об'єктів глибокого космосу. Але ви також можете створювати красиві зображення без великих телескопів та з використанням більш скромних камер.

Астрофотографи використовувати більш традиційні камери для захоплення зображень астрономічних об'єктів, часто із більшим охопленням неба, ніж в спостереженнях, зроблених із великими телескопами. Іноді аматори астрономічної фотографії у кадр також вміщують краєвид, виробляючи красиві листівки із видами Всесвіту, як то його видно із Землі.

Дане "Зображення Тижня" показує 3.58 м Телескоп Нової Технології (NTT), розташований в обсерваторії ESO Ла Сілла, на тлі південного зоряного неба. Серпанкова смуга, котра пролягає через зображення - то наша галактика Чумацький Шлях. Темні ділянки в межах Чумацького Шляху є місцями, де зоряне світло перекрите міжзоряним пилом. Окрім нього, праворуч від телескопа знаходиться Велика Магелланова Хмара, котра схожа на бліду пляму. Ця сусідня до нас неправильна галактика є помітним об'єктом південного неба. Вона обертається навколо Чумацького Шляху і є підстави припускати, що її неправильна форма є результатом взаємодії із нашою галактикою.

Фотографія була зроблена на Хаконом Дале, який також є досвідченим професійним астрономом. Він представив фотографію у Your ESO Pictures Flickr group. Дана група регулярно переглядається для вибору кращих фото, котрі потім з’являються у нашій серії "Зображення тижня", або в нашій галереї.

Посилання

• This photograph on Håkon Dahle’s Flickr photostream
• Håkon Dahle’s Flickr photostream
• The “Your ESO Pictures” Flickr group
• The "Your ESO Pictures" announcement

На цій вражаючій світлині, зробленій фотоамбасадором ESO Габріелем Браммером, ми бачимо чудовий краєвид під час заходу Сонця за обсерваторією Паранал, прикрашений двома кометами, котрі наразі перетинають південне небо. Близько до горизонту на правій стороні зображення, видно комету C/2011 L4 (Pan-STARRS)- яскравішу із двох, котра показує яскравий пиловий хвіст, що відбиває сонячні промені. У центрі зображення, дещо вище правого схилу гори Паранал, видно зеленувату кому - серпанкову оболонку навколо ядра комети C/2012 F6 (Lemmon) та тьмяніший хвіст за нею. Зелений колір є результатом іонізації газової оболонки коми сонячним світлом. Ви навіть можете помилитись думаючи, що на світлині є іще третя комета, але цей яскравий об'єкт, що стрімко пролітає між кометами Леммонона та Pan-STARRS, є щасливим випадком спостереження "падаючої зорі" - частинки навколоземного пилу, котра згоріла в земній атмосфері в потрібний час у потрібному місці.

Пустеля Атакама є одним з найбільш сухих місць світу, чому сприяє кілька чинників. Пишний гірський хребет Анд діапазону та Чилійський береговий Хребет затримують хмари із сходу та із заходу, відповідно. Також холодна морська течія Гумбольдта у Тихому океані створює прибережний інверсійний шар холодного повітря, котрий перешкоджає утворенню дощових хмар. Більше того, область високого тиску у південно-східній частині Тихого океану створює циркулюючі вітри, цим утворюючи антициклон, котрий також допомагає підтримувати сухий клімат у пустелі Атакама. Ці посушливі умови були для ESO головним фактором, щоб розташувати Дуже Великий Телескоп (VLT) на горі Паранал в пустелі Атакама. В обсерваторії Паранал, розташованій на вершині  одноіменної гори, річний рівень опадів не перевищує десяти міліметрів, а вологість повітря часто нижче 10%. Це забезпечує відмінні спостережні умови для більше, ніж 300 ясних ночей на рік.

Чудові умови для астрономічних спостережень в пустелі Атакама лише інколи порушуються негодою. Проте, кілька днів кожен рік, сніг наносить візит пустелі Атакама. Дана світлина показує чудовий панорамний вид навколо гори Паранал. VLT знаходиться на піку зліва, а оглядовий телескоп VISTA перебуває на трохи нижчій вершині, на короткій відстаніправоруч. Блакитне небо свідчить, що це іще один ясний сонячний день. Однак, на цей раз ситуація дещо інакша: тонкий пил сніг перетворив пустельний краєвид, додавши йому незвичайну рідкісну красу.

Дане фото було одержане фотоамбасадором ESO посол Стефаном Жизаром 1 серпня 2011 року.

ПОсилання

• More about the VLT at Paranal
• ESO Photo Ambassadors

Герхард Хюдеполь, один з фотоамбасадорів ESO, 14 лютого 2013 отримав цей чудовий образ Дуже Великого Телескопа (VLT) ESO під час випробувань нового лазера для VLT. Він буде використовуватися у якості дуже важливої ​​частини приладу, котрий створює опорну штучну "зорю" (LGSF), що дозволяє астрономам отримувати набагато більш чіткі зображення, позбуватись більшості порушень, викликаних постійним турбулентним рухом атмосфери. Однак, в голову сама лізе думка, що це футуристична лазерна гармата, направлена на далекого космічного загабника!

Як дивовижний вигляд Чумацького Шляху за телескопом, так іще одна подробиця робить дане зображення більш особливим. Праворуч від його центру, трохи нижче Малої Магелланової Хмари, майже прихована серед безлічі зірок на темному чилійському небі, помітна зелена плямка із малим хвостиком лівіше від неї. Це нещодавно відкрита комета Леммона, котра наразі повільно рухається по південному небі. До речі кажучи - вона яскравіша, ніж очікувалось!

Це чудове деформівне тонкостінне дзеркало був доставлене до ESO в Гархінг (Німеччина) для поточних випробувань. Його діаметр складає 1120 міліметрів, а товщина тільки 2 міліметри, що значно тонше, ніж у більшості шибок. Дзеркало є дуже тонким задля гнучкості, котра дає здатність змінювати форму відбивної поверхні під дією прикладених магнітних сил. Під час використання, поверхня дзеркала буде постійно змінюватись в крихітних межах для виправлення впливу розмиття від атмосфери Землі, щоб таким чином створювити набагато більш чіткі зображення.

Нове деформівне вторинне дзеркало (DSM) прийде на зміну нинішньому в одному із чотирьох телескопів групи VLT. Його конструкція містить набір із 1170 соленоїдів, які впливають на 1170 магнітів, приклеєних до задньої поверхні тонкої оболонки. Складна електроніка спеціального призначення керує поведінкою тонкого оболонкового дзеркала. Відбивна поверхня дією соленоїдів може бути деформована до тисячі разів на секунду.

Систему DSM було доставлено в ESO італійськими компаніями Microgate та ADS у грудні 2012 року, через вісім років безперервних зусиль по розробці та виробництву. Наразі це найбільше деформівне астрономічне дзеркало, останнє у довгому ряді подібних. Широкий досвід підрядників проявлений у високій продуктивності системи та у її надійності. Встановлення на VLT планується почати у 2015 році.

Власне дзеркальна оболонка (ann12015) була виготовлена французькою компанією REOSC. Вона являє собою тонку пластину із керамічного матеріалу, який відполірований до дуже точної форми. Виробничий процес починався із блоку кераміки Zerodur 70 мм товщини, наданого фірмою Schott Glass (Німеччина). Більша частина цього матеріалу пішла у відходи, щоб створити остаточну тонку дзеркальну оболонку, яку необхідно постійно ретельно підтримувати, оскільки вона надзвичайно тендітна.

Посилання

• The Adaptive Optics Department at ESO
• Booklet on the Adaptive Optics Facility (AOF) at ESO (PDF file)
• Microgate
• ADS
• REOSC
• Schott Glass

У ясну ніч в Баварії співробітники ESO прийняли участь у зйомках епізоду ESOcast про новий прилад, котрий створює лазерну штучну "зорю". На фото ви бачите прилад в дії в Громадській Обсерваторії Альгой (Оттобойрен, Німеччина). Стоячи перед обсерваторією, персонал скористався тривалою витримкою фотографії, щоб "намалювати" букви "ESO" світлом від своїх мобільних телефонів. Лівіше від вертикального лазерного променя видно Чумацький Шлях. А якщо добре придивитись до неба над обсерваторією, трохи вище над горизонтом, то можна побачити пунктирні сліди літака. Лазер має потужний промінь 20 Вт, тому на час нічних спостережень для захисту пілотів і пасажирів, зусиллями Deutsche Flugsicherung (відповідає за управління повітряним рухом у Німеччині) навколо обсерваторії було створено безпольотну зону.

Лазерні опорні штучні "зірки" створюються в атмосфері Землі за допомогою лазерного променя. Останній змушує світитись атоми натрію в шарі земної атмосфери на висоті 90 кілометрів. Саме так створюється штучна "зірка" в небі, котру можна спостерігати в телескоп. Приймаючи та аналізуючи зображення такої штучної "зорі", інструменти із адаптивною оптикою можуть виправити ефект розмиття атмосфери під час спостережень.

Інноваційна конструкція ESO використовує потужний лазер, промінь якого запускається за допомогою невеликого телескопа, поєднаних в єдиний модульний блок, який може бути встановлений безпосередньо на великому телескопі. Вона була запатентована та ліцензована ESO і буде використовуватися для забезпечення Дуже Великого Телескопа (VLT) чотирма подібними лазерними приладами. Дана конструкція також буде відігравати ключову роль в інструментах, котрими будуть оснащувати майбутній Європейський Надзвичайно Великий Телескоп (E-ELT).

Під час зйомок прилад проходив випробування перед відправкою в обсерваторію ESO Паранал Чилі, де домівка VLT.

Посилання

• ESOcast episode on Laser Guide Stars
• More about the ESO Wendelstein Laser Guide Star unit
• More about the Allgäu Public Observatory

Бабак Тафреші, фотоамбасадор ESO, захопив чудове зображення обсерваторії ESO Паранал у променях заходу Сонця. Красиве чисте небо натякає на виняткові місцеві атмосферні умови - одну із головних причин, чому це місце обрали в якості домівки для Дуже Великого Телескопа (VLT) - флагманської обсерваторії ESO Паранал.

VLT, котрий можна побачити на вершині гори Паранал (найвищий пік на зображенні: висота 2600 метрів) - то найпередовіша у світі оптична астрономічна обсерваторія. Вона складається із групи чотирьох телескопів, кожен із яких має первинне дзеркало із поперечником 8.2 м, та чотирьох 1.8 м допоміжних телескопів. VLT спостерігає у видимому та інфрачервоному діапазонах світла, а одним із перших спостережень, проведених за його допомогою, були перші прямі зображення екзопланет (див. eso0515) та відстеження зірок на орбітах навколо центральної чорної діри Чумацького Шляху (див. eso0846 і eso1151).

Крім того, на горі Паранал також є оглядовий телескоп VLT (VST). Його меншу башту можна побачити на вершечку перед спорудою одного із групи великих телескопів VLT. Наразі VST є найостаннішим доповненням до обсерваторії Паранал: перші зображення від нього вийшли в 2011 (див. eso1119). Маючи первинне дзеркало 2.6 у поперечнику, він є найбільшим у світі телескопом, спроектованим для оглядової зйомки неба у видимому світлі.

Іще одним оглядовим телескопом в обсерваторії є VISTA, або оптичний та інфрачервоний астрономічний телескоп, котрий можна побачити на іншій вершині, трохи нижче перед горою Паранал. VISTA є найбільшим у світі оглядовим телескопом із 4.1 м дзеркалом, що спостерігає у ближньому інфрачервоному діапазоні. Телескоп почав працювати у 2009 році (див. eso0949).

Посилання

• More about the Very Large Telescope
• More about the survey telescopes at Paranal
• ESO Photo Ambassadors

Дане глибоке зображення показує те, що відоме як надскупчення - гігантська група галактик, які самі разом зібрались. Одне із таких, відоме як Abell 901/902, складається із трьох окремих основних скупчень та "низок" галактик, що властиво подібним гігантським утворенням. Перше основне скупчення Abell 901A можна побачити вище та трохи правіше від помітної червоної зорі на передньому плані ближче до середини зображення. А друге - Abell 901B, знаходиться далі праворуч від Abell 901A та трохи нижче. Нарешті третє основне скупчення Abell 902 знаходиться безпосередньо під червоною зорею, в нижній частині зображення.

Надскупчення Abell 901/902 перебуває на відстані трохи більше двох мільярдів світлових років від Землі і містить сотні галактик у просторі близько 16 мільйонів світлових років у перетині. Для порівняння, Місцева Група Галактик, у котрій знаходиться наш Чумацький Шлях у числі більше ніж 50 інших галактик, має у перетині приблизно десять мільйонів світлових років.

Зображення було отримане за допомогою Камери Широкого Поля (WFI) на 2.2 м телескопі MPG/ESO, котрий розташований в обсерваторії Ла Сілла в Чилі. Використавши дані від WFI та від Космічного Телескопа Хаббл (NASA/ESA), астрономи у 2008 році змогли скласти точну мапу розподілу темної матерії у надскупченні, котра показує, що скупчення та окремі галактики, котрі у складі гігантського утворення, знаходяться в межах величезного об’єму темної матерії. Для цього астрономи провели дослідження впливу темної матерії, як вона спотворює проходження світла від 60 000 далеких галактик, розташованих за надскупченням, що й відкрило її розподіл. Вважається, що маса чотирьох основних об’ємів темної матерії в Abell 901/902 становить близько десяти трильйонів мас Сонця.

Показані тут спостереження є частиною огляду COMBO-17 - дослідження неба, проведеного через 17 різних оптичних фільтрів за допомогою камери WFI. Наразі у рамках проекту COMBO-17 знайдено приблизно 25 000 галактик.

Посилання

• The COMBO-17 survey at the Max-Planck-Institut für Astronomie, Heidelberg
• A wider-field view of the area around the Abell 901/902 supercluster

Іще одна зоряна ніч на плато Чахнантор в чилійських Андах. Місяць у своїй першій чверті яскраво сяє, затьмарюючи оточуючі небесні об'єкти. Однак, для радіотелескопів схожих на APEX, котрий ви тут бачите, сяйво Місяця не є перешкодою для спостережень. Крім того, оскільки Сонце саме по собі не надто яскраве у радіодіапазоні, хвилі котрого не можуть прикрасити небо подібним чином, цей телескоп може використовуватись навіть у денний час за умови, що його не буде спрямовано до Сонця.

APEX являє собою телескоп 12 м діаметру, який спостерігає світло міліметрових та субміліметрових хвиль. Астрономічні спостереження із APEX дозволяють бачити явища, котрі є невидимими на більш коротких довжинах хвиль інфрачервоного та видимого світла. Наприклад, APEX може дивитися крізь щільні міжзоряні хмари газу та космічного пилу, виявляти приховані області поточного зореутворення, які яскраво світяться на цих довжинах хвиль, але які можуть бути загородженими або темними у видимому та інфрачервоному світлі. Деякі з найбільш ранніх найвіддаленіших галактик є також чудовими мішенями для APEX. У зв'язку з розширенням Всесвіту протягом багатьох мільярдів років, їх світло отримало червоний зсув у міліметровий та субміліметровий діапазони, котрі приймає APEX.

APEX є співробітництвом між Інститутом Радіоастрономії ім. Макса Планка (MPIfR), Космічною Обсерваторією Онсали (OSO) та ESO. Управління APEX на плато Чахнантор доручено ESO.

Дане чудове фото було зроблене фотоамбасадором ESO Бабаком Тафреші. Вона є частиною більшого панорамного зображення, яке також доступне в інших форматах.

Посилання

• Більше про APEX в ESO
• ESO Photo Ambassadors

На перший погляд, дане панорамне зображення показує гірські пейзажі плато Чахнантор в Чилі зі снігом та льодом, розсіяними по безплідній місцевості. Головними вершинами справа наліво є Чахнантор, Токо, Хурікес та упізнаваний конічний вулкан Ліканкабур (див. potw1240). Доволі вражаюче! Однак, істинними героями картини є крихітні ледь помітні структури у самому центрі зображення, котрі можна побачити, якщо уважно подивитись.

Ці структури, незначні у порівнянні з їх гірські сусідами, є параболічними антенами у складі великого радіотелескопа ALMA - Великого Міліметрово-субміліметрового Масиву Атакама. Хоча на зображенні вони здаються маленькими, масив насправді складається із набору великих параболічних антен 12 та 7 метрового діаметру, розташованих на на плато на відстанях до 16 км одна від другої, остаточна загальна кількість котрих буде 66. Очікується, що роботи із будівництва ALMA завершаться у 2013 році, але телескоп вже розпочав перший етап спостережень Early Science, даючи неймовірні результати (див. наприклад eso1239). Від часу як була зроблена ця фотографія, багато інших антен приєдналися до масиву на плато.

ALMA є міжнародним астрономічним об’єктом. Він являється партнерством Європи, Північної Америки та Східної Азії у співпраці з Республікою Чилі. Будівництво та управління ALMA від імені Європи проводить ESO, від імені Північної Америки - Національна Радіоастрономічна Обсерваторія (NRAO), від імені Східної Азії - Національна Астрономічна Обсерваторія Японії (NAOJ). Спільна Обсерваторія ALMA (JAO) забезпечує єдине керівництво та управління будівництвом, введення в експлуатацію та експлуатацію ALMA.

Посилання

• Більше про ALMA в ESO
• Joint ALMA Observatory

На світлині зображено один із чотирьох телескопів групи Дуже Великого Телескопа (VLT) на тлі яскравих зоряних "стежин", утворених внаслідок обертання зірок навколо небесного південного полюсу - умовної крапки на небі, яка у південному сузір'ї Октант. Ці стежки є дугами зоряного світла, завдяки яким через рух зірок можна простежити, як Земля повільно обертається. Щоб захопити ці зоряні "стежки" на камеру, багато зроблено багато послідовних витримок, а потім їх поєднали, щоб надати остаточний вигляд кругових слідів.

Освітлений місячним світлом, телескоп на передньому плані є лише одним із чотирьох телескопів групи (UTs), які складають VLT в обсерваторії Паранал в Чилі. Після урочистого відкриття цієї обсерваторії в 1999 році, кожен із чотирьох телескопів був названий на мові рідного племені мапуче. Ось ці імена: Аньту, Куейен, Меліпаль та Йепун, котрі являють собою чотири відомих красивих небесних об’єкти - Сонце, Місяць, сузір'я Південного Хреста та Венеру. Телескоп на цій фотографії - це Йепун, також відомий як UT4.

Дане фото було одержане фотоамбасадором ESO Фарідом Харом. Він працює в обсерваторіях Ла Сілла та Паранал, а також є учасником команди випробовувачів місця для розташування Європейського Надзвичайно Великого Телескопа (E-ELT) - нового наземного телескопа, який стане найбільшим у світі телескопом видимого та ближнього інфрачервоного світла, коли його буде завершено на початку 2020-х років.

Посилання

• More about the Very Large Telescope
• ESO Photo Ambassador

Бабак Тафреші - один із фотоамбасадорів ESO, одержав чергове захоплююче зображення антен Великого Міліметрово-субміліметрового Масиву Атакама (ALMA) під зорями південного неба.

Виразні зоряні завитки на небі нагадують "Зоряну ніч" Ван Гога, або - для любителів наукової фантастики, ймовірний вигляд із космічного корабля на порозі у гіперпростір.  Насправді вони показують обертання Землі, проявлене під час тривалої експозиції. У південній півкулі, оскільки Земля обертається, зорі рухаються по колу навколо південного полюса, який знаходиться в тьмяному сузір'ї Октант, між більш відомими Південним Хрестом та Магеллановими Хмарами. На час досить тривалої фотографічної витримки, зорі наче торують кругові стежки, бо рухаються із небом.

Знімок був зроблений на плато Чахнантор на висоті 5000 метрів в чилійських Андах. Там знаходиться телескоп ALMA, чиї параболічні антени можна побачити на передньому плані. ALMA - це найпотужніший телескоп для спостережень за холодним Всесвітом: молекулярним газом та пилом, а також за реліктовим випромінюванням від Великого Вибуху. Коли ALMA в 2013 році буде завершено, телескоп матиме 54 таких 12 м антен і дванадцять антен діаметром по 7 м. Однак, ранні наукові спостереження із частковим масивом вже почались у 2011 році. Навіть будучи не повністю побудованим, телескоп вже дає видатні наукові результати, випереджаючи всі інші подібні інструменти. Деякі із антен дещо розмиті на світлині, оскільки телескоп був в експлуатації та переміщення на час витримки.

ALMA є міжнародним астрономічним об’єктом. Він являється партнерством Європи, Північної Америки та Східної Азії у співпраці з Республікою Чилі. Будівництво та управління ALMA від імені Європи проводить ESO, від імені Північної Америки - Національна Радіоастрономічна Обсерваторія (NRAO), від імені Східної Азії - Національна Астрономічна Обсерваторія Японії (NAOJ). Спільна Обсерваторія ALMA (JAO) забезпечує єдине керівництво та управління будівництвом, введення в експлуатацію та експлуатацію ALMA.

Посилання

• More about ALMA at ESO
• Joint ALMA Observatory
• ESO Photo Ambassadors

Дане панорамне зображення плато Чахнантор, одержане із пункту поблизу вершини Чіко, показує місце розташування Великого Міліметрово-субміліметрового Масиву Атакама (ALMA). Фотоамбассадору ESO Бабаку Тафреші вдалося вловити почуття самотності, пережите на місці розташування ALMA, котре знаходиться  в чилійських Андах на висоті 5000 метрів над рівнем моря. Світло та тінь вимальовують краєвид, посилюючи потойбічний зовнішній вигляд місцевості. На передньому плані зображення, скупчені антени ALMA схожі на юрбу чужинців-роботів, котрі відвідують плато. Коли телескоп буде завершено у 2013 році, у його складі буде 66 подібних антен, котрі діятимуть спільно.

ALMA вже надає астрономам можливіть досліджувати Всесвіт на міліметрових та субміліметрових хвилях. Навіть із частковим масивом антен, ALMA є більш потужним, ніж всі попередні телескопи, котрі спостерігають на цих довжинах хвиль, що дає астрономам безпрецедентну можливість для вивчення холодного Всесвіту: молекулярного газу та пилу, а також реліктового випромінювання від Великого Вибуху. ALMA вивчає "цеглини світобудови" зірок, планетних систем, галактик і самого життя. Надаючи вченим докладні зображення зірок і планет, народжених у газових хмарах поблизу Сонячної системи, виявляючи далекі галактики, утворені на межі спостережуваного Всесвіту, котрі ми бачимо, якими вони були приблизно десять мільярдів років тому - це дозволить астрономам прояснити деякі із найглибших питань нашого космічного походження.

ALMA є міжнародним астрономічним об’єктом. Він являється партнерством Європи, Північної Америки та Східної Азії у співпраці з Республікою Чилі. Будівництво та управління ALMA від імені Європи проводить ESO, від імені Північної Америки - Національна Радіоастрономічна Обсерваторія (NRAO), від імені Східної Азії - Національна Астрономічна Обсерваторія Японії (NAOJ). Спільна Обсерваторія ALMA (JAO) забезпечує єдине керівництво та управління будівництвом, введення в експлуатацію та експлуатацію ALMA.

Посилання

• More about ALMA at ESO
• Joint ALMA Observatory
• ESO Photo Ambassadors

Фотоамбассадор ESO Бабак Тафреші зробив іще одне надзвичайне панорамне фото обсерваторії ESO Паранал.

На передньому плані ми бачимо чудовий гірський ландшафт пустелі Атакама. Зліва на найвищому піку, знаходиться Дуже Великий Телескоп (VLT) ESO, а перед ним, на трохи нижчій вершині, розташований телескоп VISTA (Visible and Infrared Survey Telescope for Astronomy).

На задньому плані видно красиву світанкову пастельну палітру кольорів неба над горою Паранал. Простирається за обрій море хмар над Тихим океаном, котрий знаходиться всього за 12 кілометрах від гори.

Над обрієм, де хмарність зустрічається з небом, можна помітити темну смугу. Вона є тінню Землі, котру планета відкидує на свою атмосферу. Дане явище іноді можна побачити під час заходу і сходу Сонця, якщо небо чисте та обрій без перешкод, тобто за умов, які наявні в обсерваторії Паранал. Над тінню Землі видно рожеву заграву, відому як "Пояс Венери". Це обумовлено тим, що світло від сходу (як у даному випадку) або від призахідного Сонця розсіюється атмосферою Землі.

Посилання

• ESO Photo Ambassadors

У цьому році ESO святкує свою 50-у річницю. Щоб відзначити цей важливий ювілей, ми показуємо вам епізоди нашої історії. Раз на місяць протягом 2012 року в "Зображення Тижня" ви зможете побачити порівняльні види того, як воно було раніше та як стало зараз, як все змінилося за останні десятиліття на місцях обсерваторій Ла Сілла та Паранал, в офісах ESO в Сантьяго-де-Чилі та в штаб-квартирі в Гархінзі коло Мюнхена в Німеччині.

Дуже Великий Телескоп (VLT) - флагманський об'єкт ESO на горі Паранал в Чилі, складається із чотирьох гігантських окремих телескопів (UTs), кожен із яких має головне дзеркало 8.2-метрового діаметру та чотирьох рухомих 1.8 м допоміжних телескопів. Наша пара фотографій на цей місяць один із цих телескопів під час будівництва та на даний час.

Ранні роботи над зведенням башти першого телескопа (UT1) можна побачити на історичному знімку, зробленому в кінці жовтня 1995 року. Бетонні фундаменти були вже готові, на них була встановлена нижня нерухома частина металевої конструкції башти. Перші конструкції обертової частини башти телескопа також вже на своєму місці: можна побачити нижню частину широкої щілини, через яку телескоп спостерігатиме, та важкі горизонтальні балки, які будуть підтримувати розсувні двері, звані "забрало". Даний телескоп побачив перше світло 25 травня 1998 (див. eso9820).

Під час відкриття обсерваторії Паранал у 1999 році (див. eso9921), кожному із чотирьох гігантських телескопів було дано ім'я рідною мовою племені мапуче: Antu, Kueyen, Melipal та Yepun у порядку їх зведення. Це назви чотирьох відомих красивих небесних об’єктів: Сонця, Місяця, сузір'я Південного Хреста та Венери [1].

На сучасній світлині четвертий телескоп (UT4) Yepun, який побачив своє перше світло у вересні 2000 року (див. eso0028). Однак, він цілком підходить, як і його старший "рідний брат" UT1, щоб показати завершення будівництва VLT, оскільки всі чотири телескопи були розроблені, щоб бути одинаковими. Вони відрізняються тільки наборами доступних інструментів, котрі дають астрономам більш широкий спектр приладів для вивчення Всесвіту. Жовта рамоподібна конструкція попереду Yepun - це підйомна платформа М1, яку можна переміщати між телескопами: її використовують, щоб

За роки, що минули від дати історичної світлини, перший із телескопів отримав назву Antu: пізніше до нього приєдналися інші телескопи-близнюки на вершині гори. Сьогодні VLT є найбільш передовим оптичним астрономічним телескопом. Antu, Yepun та інші телескопи на Параналі відіграли важливу роль у становленні ESO в якості найбільш продуктивної наземної обсерваторії наших днів!

Примітки

[1] Yepun було переведено як "Сіріус" під час урочистого відкриття обсерваторії Паранал (див. eso9921), але подальший розгляд показав, що його правильним перекладом є "Венера".

Посилання

• Історичне зображення
• Сучасне зображення
• Порівняння зображень
• Більше про Дуже Великий Телескоп ESO

Протягом століть філософи та вчені задавалися питанням про можливість існування заселених планет за межами Сонячної системи. Сьогодні ця ідея більше, ніж гіпотеза: багато сотень екзопланет були виявлені протягом останніх двох десятиліть астрономами зі всіх континентів. У пошуках нових світів застосовуються різні методи. На цій незвичайній фотографії є два телескопи, котрі використовують два методи пошуків: 3.6 м телескоп ESO зі спектрографом HARPS та космічний телескоп CoRoT. Знімок був зроблений Александром Сантерном - астрономом, котрий самотужки вивчає екзопланети.

Спектрограф HARPS (High Accuracy Radial velocity Planetary Search), установлений на 3.6 м телескопі ESO, є найголовнішим у світі мисливцем на екзопланети. Відкритий купол цього телескопа можна побачити у лівій частині зображення за прямокутною баштою Телескопа Нової Технології (NTT). HARPS знаходить екзопланети шляхом виявлення невеликих змін в русі зорі, як вона трохи коливається від гравітаційного впливу планети на орбіті навколо неї. Це і є метод променевих швидкостей для пошуків екзопланет.

Слабка світла стежина високо в небі під час цієї 20-ти секундної експозиції - це не метеор, а слід від руху космічного телескопа CoRoT (Convection Rotation and planetary Transits). CoRoT шукає планети методом транзитів: він спостерігає послаблення зоряного світла, яке відбувається, коли планета проходить перед диском зорі. Розташування космічних телескопів вище атмосфери Землі підвищується точність їх спостережень, оскільки там нема мерехтіння зірок. Потенційні планети, знайдені методом транзитів, потім підтверджуються на факт їх існування за допомогою додаткових методів, таких як метод променевої швидкості. І справді, глибокої вночі, коли була зроблена ця фотографія, HARPS саме використовувався, щоб стежити за кандидатами на екзопланети, виявлені CoRoT!

У листопаді 2012 року, CoRoT на жаль постраждав від проблеми зі своїм комп'ютером: телескоп функціонує як і раніше, але дані не надходять на комп’ютер (див. новина на сайті CoRoT, або ось цю статтю в Nature News). Наземна група CoRoT від нього не відмовилась, хоча і працює над відродженням системи. Не залежно від того, чи можливо оживити CoRoT, нема ніяких сумнівів, що місія вже досягла великих успіхів! Космічний апарат відпрацював часу вдвічі більше, ніж було заплановано в рамках місії, та був першим космічним апаратом, котрий виявив екзопланету через використання методу транзитів. CoRoT зробив великий внесок, як у пошуках екзопланет, так і у вивченні надр зірок в рамках астросейсмології.

Пошуки екзопланет допомагають нам зрозуміти нашу власну планетну систему, і можуть бути першими кроками на шляху пошуків життя за межами Землі. HARPS і CoRoT є лише двома із багатьох цікавих інструментів, розроблених, щоб допомогти астрономам у пошуках.

Александр представив цю фотографію у Your ESO Pictures Flickr group. Дана група регулярно переглядається, а кращі фотографії вибираються, щоб фігурувати в наших популярних Зображеннях Тижня, або в нашій галереї. У 2012 році в рамках 50-річчя ESO, ми також вітаємо ваші старі зображення, пов’язані із історією ESO. Із цим фото Александр також став фотоамбассадором ESO.

Посилання

• This photograph, with annotations, on Alexandre Santerne’s Flickr photostream
• Alexandre Santerne’s Flickr photostream
• The “Your ESO Pictures” Flickr group
• The "Your ESO Pictures" announcement
• ESO Photo Ambassadors

Телескоп APEX (Atacama Pathfinder Experiment), видимий на цьому чудовому зображенні, отриманому фотоамбасадором ESO Бабаком Тафреші - це один з інструментів, котрі ESO використовує, щоб зазирнути за межі видимого світла. Він розташований на плато Чахнантор на висоті 5000 метрів.

На передньому плані фотографії можна побачити скупчення білих пенітентів (на іспанській мові - покаяльники), котрі є цікавим природним явищем, що має місце у високогірних районах, як правило вище 4000 метрів над рівнем моря. Вони є тонкими шпичаками із загартованого снігу або льоду, а їх леза, висотами від декількох сантиметрів до декількох метрів, спрямовані у бік Сонця.

APEX являє собою телескоп 12 м діаметру, який спостерігає світло у міліметровому та субміліметровому діапазонах хвиль. Астрономічні спостереження із APEX дозволяють побачити явища, котрі є невидимими на більш коротких довжинах хвиль. Телескоп дозволяє астрономам вивчати молекулярні хмари - щільні області газу та космічного пилу, де народжуються нові зорі. У видимому або інфрачервоному світлі ці хмари є темними та непрозорими через пил, але вони яскраво світяться на відносно більш довгих хвилях, тому астрономи використовують це світло, щоб вивчити їх хімічні та фізичні умови. Даний діапазон довжин хвиль також ідеально підходить для вивчення деяких із найбільш ранніх та найбільш далеких галактик Всесвіту.

Над та ліворуч від APEX видно слабкі плями Малої та Великої Магелланової Хмари - сусідніх до Чумацького Шляху галактик. Власне площину Чумацького Шляху видно як серпанкові угрупування на небі, а перш за все праворуч над будівлею управління APEX. Темні плями на цій смузі є місцями, де світло від далеких зірок закрите міжзоряним пилом. Ховаючись за цими темними смугами пилу, центр Чумацького Шляху перебуває від нас на відстані близько 27 000 світлових років. Телескопи типу APEX є найважливішими астрономічними інструментами, щоб зазирати крізь пил та докладно досліджувати центр нашої галактики.

APEX є співробітництвом між Інститутом Радіоастрономії ім. Макса Планка (MPIfR), Космічною Осерваторією Онсали (OSO) та ESO. Управління APEX на плато Чахнантор довірено ESO.

Посилання

• More about APEX at ESO
• ESO Photo Ambassadors

Фотоамбасадор ESO Бабак Тафреші одержав чудове зображення неба над обсерваторією ESO Паранал зі скарбницею об'єктів глибокого космосу.

Найбільш помітним із них є "Туманність Кіля", що яскраво сяє червоними кольорами посередині зображення. Дана туманність знаходиться в сузір'ї Кіля на відстані близько 7500 світлових років від Землі. Ця хмара сяючого газу та пилу - найяскравіша туманність на небі, містить кілька із найбільш яскравих та найбільш масивних зірок Чумацькому Шляху, серед яких зоря ета Кіля. Туманність Кіля є ідеальним випробувальним стендом для астрономів, щоб розкрити таємниці бурхливого народження та смерті масивних зірок. Дивіться кілька останніх красивих зображень туманності від ESO: eso1208, eso1145 та eso1031.

Нижче туманності Кіля ми бачимо скупчення на прізвисько "Колодязь Бажань" (NGC 3532). Це скупчення молодих зірок було так названо тому, що в окуляр телескопа воно схоже на кілька срібних монет, що виблискують на дні колодязя. Далі направо ми знаходимо "Туманність Лямбда Центавра" (IC 2944) - хмару сяючого водню та новонароджених зірок, котру іноді називають прізвиськом "Туманність Курча, що біжить" за птахоподібну форму, котру деякі люди бачать в її яскравих частинах (див. eso1135 ). Трохи лівіше над цією туманністю ми знаходимо Південні Плеяди (IC 2632) - розсіяне зоряне скупчення, котре схоже на свого більш відомого північного тезку.

На передньому плані ми бачимо три із чотирьох Допоміжних Телескопів (ATs) Дуже Великого Телескопа-Інтерферометра (VLTI). ATs у складі VLTI, як і 8.2 метрові телескопи, котрі можна використовувати спільно, як єдиний гігантський телескоп, котрий може бачити дрібніші деталі, ніж це можливо із окремими телескопами. VLTI був використаний для широкого спектру досліджень, включаючи вивчення навколозоряних дисків молодих зоряних об'єктів та активних галактичних ядер - одного із найбільш енергетичних та загадкових явищ Всесвіту.

Посилання

• ESO Photo Ambassadors

У цьому році ESO святкує свою 50-у річницю. Щоб відзначити цей важливий ювілей, ми показуємо вам епізоди нашої історії. Раз на місяць протягом 2012 року в "Зображення Тижня" ви зможете побачити порівняльні види того, як воно було раніше та як стало зараз, як все змінилося за останні десятиліття на місцях обсерваторій Ла Сілла та Паранал, в офісах ESO в Сантьяго-де-Чилі та в штаб-квартирі в Гархінзі коло Мюнхена в Німеччині.

Пара світлин для цього місяця зроблена в обсерваторії ESO Паранал в пустелі Атакама в Чилі: ми порівнюємо жвавий будівельний майданчик у листопаді 1999 року із кінцевим результатом сьогодення - гостьовим домом обсерваторії, відомим як Paranal Residencia. Уявіть собі зміни з тих пір: дзвін молотків та дрилів, шум тракторів та кранів поступились перед мирний спокоєм будівлі у пустелі, що доповнює краєвид. Побудована із використанням природних матеріалів та кольорів, розташована в існуючому поглибленні у землі, закінчена будівля гарно вписується в ландшафт.

Residencia був побудований як притулок для астрономів та інших співробітників, що працюють на одному із найсуворіших ландшафтів, котрі можна собі уявити: крайня сухість, інтенсивне ультрафіолетове випромінювання від Сонця, сильні вітри та великі висоти є частиною їх повсякденного життя. Підрядники, котрі будували Residencia, працюючи в цих суворих умовах, створили для працівників обсерваторії вельми цінований оазис у пустелі, щоб сховатися від посушливого ​​навколишнього середовища. Готова будівля є свідченням їх напруженої роботи. Удостоєна міжнагородних нагород Residencia налічує більше 100 номерів, а також ряд загальних приміщень, в числі яких їдальня, вітальня, басейн, фітнес-центр та бібліотека. Із західної сторони відкриваються чудові пейзажі пустелі у напрямку до Тихого океану та заходу Сонця.

Існує ще одна особливість, яку можна побачити на цих обох світлинах: позаду Residencia, на висоті 2600 метрів над рівнем моря, на вершині Паранал стоїть Дуже Великий Телескоп (VLT) ESO - найпередовіша в світі оптична астрономічна обсерваторія та першопричина, чому тут з’явилась Residencia та всі ті, хто перебуває за її стінами!

Посилання

• Історичне зображення
• Сучасне зображення 
• Порівняння історичного та сучасного зображень 
• More about the construction of the Residencia, in a press release from 1999
• The press release marking the opening of the Residencia, in 2002

Дане гарне панорамне зображення, зроблене фото-амбасадором ESO Бабаком Тафреші, показує, як останні промені сонячного світла торкаються плато Чахнантор в регіоні Атакама в Чилі. Плато є домівкою телескопа APEX (Atacama Pathfinder Experiment), який можна побачити на лівому краї панорами. Із цього віддаленого місця на Землі, котра на висоті 5000 метрів над рівнем моря, APEX вивчає "холодний Всесвіт".

APEX являє собою телескоп 12 м діаметру, який спостерігає світло у міліметровому та субміліметровому діапазоні хвиль. Астрономи із APEX можуть досліджувати явища, котрі є невидимими на більш коротких довжинах хвиль. Телескоп дозволяє їм вивчати молекулярні хмари - щільні області газу та космічного пилу, де народжуються нові зорі. У видимому та інфрачервоному світлі ті хмари є темними та непрозорими, але вони яскраво сяють на цих відносно більш довгих хвилях. Астрономи використовують це світло для вивчення хімічних і фізичних умов у таких хмарах. Даний діапазон довжин хвиль також ідеально підходить для вивчення деяких із найбільш ранніх та найбільш далеких галактик Всесвіту.

Від початку роботи у 2005 році, APEX надав багато важливих наукових результатів. Наприклад, APEX у співпраці із Дуже Великим Телескопом (VLT) ESO виявив матерію, порозривану на частини чорною дірою у центрі Чумацького Шляху (eso0841). Дане дослідження входить в Десятку найбільших астрономічних відкриттів ESO.

На землі навколо APEX можна побачити скупчення білих пенітентів (на іспанській мові - покаяльники), котрі є цікавим природним явищем, що має місце у високогірних районах, як правило, вище 4000 метрів над рівнем моря. Вони являють собою тонкі шипи із загартованого снігу або льоду, їх леза спрямовані у бік Сонця, досягаючи висоти від кількох сантиметрів до декількох метрів.

APEX є співробітництвом між Інститутом Радіоастрономії ім. Макса Планка (MPIfR), Космічною Обсерваторією Онсали (OSO) та ESO. Телескоп керується ESO.

У цьому році ESO відсвяткує свою 50-у річницю. Щоб відзначити цей важливий ювілей, ми показуємо вам епізоди нашої історії. Раз на місяць протягом 2012 року в "Зображення Тижня" ви зможете побачити порівняльні види того, як воно було раніше та як стало зараз, як все змінилося за останні десятиліття на місцях обсерваторій Ла Сілла та Паранал, в офісах ESO в Сантьяго-де-Чилі та в штаб-квартирі в Гархінзі коло Мюнхена в Німеччині.

Від грудня 2009 року Оптичний та Інфрачервоний Оглядовий Телескоп для Астрономії (VISTA) картографує південне небо в обсерваторії ESO Паранал в Чилі. Наша пара фотографій за цей місяць показує телескоп VISTA під час його будівництва та сьогодні.

Історичне зображення, зроблене в середині-кінці 2004 року, показує башту телескопа на стадії будівництва. Каркас купола телескопа видно на круглій основі, оточеній тимчасовою кліткою лісів. VISTA сидить на піку за близько 1500 метрів на північний схід від гори Паранал, на котрій розташовано Дуже Великий Телескоп (VLT) ESO. Цей пік був знижений на п'ять метрів до висоти 2518 м, щоб створити необхідну будівельну платформу на 4000 кв. м.

Сучасне зображення показує завершений телескоп VISTA. Його башта являє собою будівлю 20 м діаметру, котра захищає телескоп від впливу навколишнього середовища. Двоє розсувних дверей утворюють щілину, через яку телескоп спостерігає; вітрові екрани можуть бути розгорнуті, щоб закрити частину щілини в разі необхідності. Додаткові двері на куполі забезпечують вентиляцію для контролю потоків повітря в нічний час. Прилегла до башти допоміжна будівля, котру видно на передньому плані, міститься обладнання для технічного обслуговування обладнання та спеціальну установку, який використовується для нанесення тонких відбивних покриттів зі срібла на дзеркала телескопа.

VISTA працює у ближньому інфрачервоному діапазоні на 67 Мпк камеру, вагою 3 тони. Велике дзеркало, широке поле зору та дуже чутливі інфрачервоні детектори зробити його найбільшим в світі оглядовим телескопом.

VISTA був задуманий та створений консорціум із 18 університетів у Великобританії на чолі із Лондонським Університетом Королеви Мері Він став натуральним внеском у ESO в рамках угоди про приєднання Великобританії. Управління проектами та будівництво телескопа було проведене Центром Астрономічної Техніки Ради по науці та техніці Великобританії (STFC, UK ATC).

Посилання

• Історичне зображення
• Сучасне зображення
• Порівняння історичного та сучасного зображень
• Більше про VISTA

IC 5148 - це красива планетарна туманність, котра знаходиться за близько 3000 світлових років від Землі в сузір'ї Журавля. Її діаметр лише пара світлових років, але туманність досі зростає зі швидкістю більш ніж 50 кілометрів на секунду, будучи однією із найшвидше зростаючих планетарних туманностей. Термін "планетарна туманність" виник у ХІХ столітті, коли перші спостереження подібних об'єктів проводились через невеликі телескопи, доступні на ті часи: в них такі туманності дещо нагадували планети-гіганти. Однак, справжня природа планетарних туманностей зовсім інша.

Коли зоря із масою, схожою на сонячну, або в кілька разів більшою, наближається до кінця свого життя, її зовнішні шари скидаються у простір. Газова оболонка, що розширюється, освітлюється оголеним гарячим ядром центральної зорі, утворюючи планетарну туманність, котра часто приймає красиві сяючі форми.

При спостереженні через малі аматорські телескопи, дана планетарна туманність проявляється у вигляді кільця матерії із центральною зорею, котра буде охолоджуватись, щоб стати білим карликом. Її такий вигляд навіяв астрономів дати IC 5148 прізвисько "Туманність Запасна Шина".

ESO Спектрограф Слабких Об'єктів та Камера (скорочено: EFOSC2), встановлений на Телескопі Нової Технології в обсерваторії Ла Сілла, дає трохи більш елегантний вигляд цього об'єкта. Замість того щоб виглядати, як запасне колесо, туманність нагадує неземну квітку із шаруватими пелюстками.

Обсерваторія ESO Паранал, котра розташована в Чилійському регіоні Атакама, найбільш відома через Дуже Великий Телескоп (VLT), котрий є головною обсерваторією ESO. Однак, за останні кілька років, це місце також стало домівкою для двох сучасних оглядових телескопів. Ці нові члени сім'ї Паранал призначені для швидкого одержання глибоких зображень великих ділянок неба.

Один із них, 4.1 м Оптичний та Інфрачервоний Оглядовий Телескоп для Астрономії (VISTA), розташований на сусідньому піку неподалік від вершини Паранал. Його видно на цій красивій фотографії, зробленій фото-амбасадором ESO Бабаком Тафреші із гори Паранал. VISTA є найбільшим у світі оглядовим телескопом. Він здійснює свою діяльність із грудня 2009 року.

У нижньому правому куті зображення, видно башту VISTA перед неначе нескінченним гірським хребтом, котрий тягнеться до обрію. Захід наближується, гори відкидають довгі тіні, які поступово переходять у брунаті відтінки чудового краєвиду, що оточує Паранал. Незабаром Сонце зайде за обрій, і всі телескопи на Параналі розпочнуть іще одну ніч спостережень.

VISTA є телескопом із широким полем зору, призначеним для відображення південного неба в інфрачервоному діапазоні із високою чутливістю, що дозволяє астрономам виявляти дуже слабкі об'єкти. Мета цих досліджень полягає в створенні великих каталогів небесних об'єктів для статистичних досліджень та для визначення нових цілей, які можуть бути вивчені більш докладно із VLT.

Посилання

• More about the Visible and Infrared Survey Telescope for Astronomy (VISTA)
• ESO Photo Ambassadors

Цей вражаючий панорамний знімок зображує плато Чахнантор - домівку Великого Міліметрово-субміліметрового Масиву Атакама (ALMA), на тлі величного вулкану Ліканкабур. Перед вулканом ми бачимо "крижаний ліс" пенітентів (на іспанській: "покаяльники"), котрі є цікавим природним явищем у високогірних районах. Вони являють собою тонкі шпичаки із загартованого снігу або льоду від декількох сантиметрів до декількох метрів висоти, що спрямовані до Сонця. Прочитати більше про пенітенти ви можете у ранішому Зображенню Тижня (potw1221).

Вулкан Ліканкабур (висота 5920 метрів) є найбільш знаковим вулканом на землях Сан-Педро-де-Атакама (Чилі). Конічна форма робить його легко впізнаваним навіть здалеку. Він розташований у найпівденнішій частині кордону між Чилі та Болівією. У своєму кратері на вершині, вулкан містить одне із найбільш високогірних озер в світі. Дане озеро привернуло увагу біологів, котрі зацікавлені у вивченні того, як мікроскопічні організми можуть виживати у ньому, незважаючи на дуже жорсткі навколишні умови: інтенсивне ультрафіолетове випромінювання, розріджена атмосфера та низькі температури. Цілком ймовірно, що стратегії виживання мікроскопічного життя в озері Ліканкабур можуть нам дати поглянути на можливості життя на Марсі попередніх епох.

Фото одержане Бабаком Тафреші, одним із фото-амбасадорів ESO, біля місця розташування ALMA.

Великий Міліметрово-субміліметровий Масив Атакама (ALMA) є міжнародним астрономічним об’єктом. Він являється партнерством Європи, Північної Америки та Східної Азії у співпраці з Республікою Чилі. Будівництво та управління ALMA від імені Європи проводить ESO, від імені Північної Америки - Національна Радіоастрономічна Обсерваторія (NRAO), від імені Східної Азії - Національна Астрономічна Обсерваторія Японії (NAOJ). Спільна Обсерваторія ALMA (JAO) забезпечує єдине керівництво та управління будівництвом, введення в експлуатацію та експлуатацію ALMA.

Посилання

• Більше про ALMA в ESO
• Joint ALMA Observatory
• ESO Photo Ambassadors

Захід Сонця у більшості випадків є ознакою того, що черговий робочий день закінчився. Вогні міста поступово запалюються, коли люди повертаються додому, прагнучи насолодитися вечором та хорошим нічним сном. Однак, це не стосується астрономів, що працюють в обсерваторії, схожу на обсерваторію ESO Паранал в Чилі. Спостереження починаються, як тільки Сонце зникло за обрієм. Все має бути готове до настання сутінків.

Дане панорамне фото показує Дуже Великий Телескоп (VLT) ESO на тлі красивих сутінок на горі Паранал. Чільне місце на зображенні посідають телескопи VLT, котрі на стадії підготовки до ночі вивчення Всесвіту. VLT є найпотужнішим у світі оптичним телескопом, що складається із групи чотирьох телескопів із первинними дзеркалами по 8.2 м у діаметрі та чотирьох рухомих 1.8 м допоміжних телескопів (ATs), котрі можна побачити у лівому кутку зображення.

Телескопи можуть працювати спільно, як єдиний гігантський телескоп - Дуже Великий Телескоп-Інтерферометер (VLTI) ESO, що дозволяє астрономам спостерігати як можливо найдрібніші деталі. Ця конфігурація використовується тільки для обмеженого числа ночей на рік. Велику частину часу 8.2 м телескопи використовуються окремо.

За останні 13 років VLT справив величезний вплив на спостережну астрономію. Із появою VLT, Європейське астрономічне співтовариство зазнало нову епоху відкриттів. Перш за все, це було відстеження зірок на орбітах довколо чорної діри в ядрі Чумацького Шляху та перше зображення позасонячної планети, які є двома із трьох 10 Найбільших Астрономічних Відкриттів ESO.

Чотири телескопи головної групи VLT названі на честь небесних об'єктів на мові мапуче, яка є древньою рідною мовою корінних народів Чилі та Аргентини. Зліва направо, у нас є Аньту (UT1; Сонце), Kуєн (UT2; Місяць), Mеліпай (UT3, Південний Хрест) і Йепун (UT4, Венера).

Світлина зроблена фото-амбасадором ESO Бабаком Тафреші.

Кришталево чисте небо у будь-яку ніч - це завжди радість споглядання. Але якщо ви на плато Чахнантор - в одному із найкращих місць для астрономічних спостережень, яке в чилійських Андах на висоті 5000 м над рівнем моря, це може бути переживанням, котре ви пам'ятатимете все своє життя.

Дане панорамне зображення плато Чахнантор показує антени Великого Міліметрово-субміліметрового Масиву Атакама (ALMA) на тлі вражаючого нічного зоряного неба.

На передньому плані ми бачимо деякі антени ALMA, що працюючи разом. Плато виглядає вигнутим через ефект від ширококутного об'єктиву. ALMA є найпотужнішим у світі телескопом для вивчення Всесвіту в субміліметровому та міліметровому діапазоні хвиль. Будівельні роботи на ALMA будуть завершені у 2013 році, коли в дію буде введено 66 подібних високоточних антен. В даний час телескоп перебуває на своїй початковій стадії ранніх наукових спостережень. Хоча його не повністю побудовано, телескоп вже надає видатні результати, випереджаючи всі інші подібні субміліметрові масиви.

У небі над антенами сяють незліченні зорі, неначе далекі коштовності. Також виділяються два інших відомих небесних об'єкти. Перший - це Місяць, що увінчує зображення. Другий - це Чумацький Шлях, неначе імлисте пасмо крізь небо, затьмарене Місяцем. Темні місця в межах смуги є ділянками, де світло від зірок заблоковане міжзоряним пилом.

Дане фото одержане фото-амбасадором ESO Бабаком Тафреші. Бабак також є засновником The World At Night - міжнародної програми створення та показів колекції чудових фотографій та покадрового відео найкрасивіших та історичних мість світу на нічному тлі зірок, планет та небесних явищ.

ALMA є міжнародним астрономічним об’єктом. Він являється партнерством Європи, Північної Америки та Східної Азії у співпраці з Республікою Чилі.  Будівництво та управління ALMA від імені Європи проводить ESO, від імені Північної Америки - Національна Радіоастрономічна Обсерваторія (NRAO), від імені Східної Азії - Національна Астрономічна Обсерваторія Японії (NAOJ). Спільна Обсерваторія ALMA (JAO) забезпечує єдине керівництво та управління будівництвом, введення в експлуатацію та експлуатацію ALMA.

Посилання

• Більше про ALMA в ESO
• Joint ALMA Observatory
• ESO Photo Ambassadors

У цьому році ESO відсвяткує свою 50-у річницю. Щоб відзначити цей важливий ювілей, ми показуємо вам епізоди нашої історії. Раз на місяць протягом 2012 року в "Зображення Тижня" ви зможете побачити порівняльні види того, як воно було раніше та як стало зараз, як все змінилося за останні десятиліття на місцях обсерваторій Ла Сілла та Паранал, в офісах ESO в Сантьяго-де-Чилі та в штаб-квартирі в Гархінзі коло Мюнхена в Німеччині.

У цьому місяці ми показуємо частину ESO, на яку час майже не впливає. Після довгого міжконтинентального перельоту в Сантьяго, або після нічних змін спостережень на телескопах, що може бути краще, ніж зручний будинок, де можна відновити сили та відпочити перед продовженням подорожі? Від перших років організації, гостьовий дім ESO в Сантьяго був таким місцем для астрономів, котрі відвідують обсерваторії ESO в Чилі. Наші фото "Тоді і Зараз" за цей місяць показують вигляд вітальні у 1996 році та тепер.

Гостьовий будинок - це велика вілла в тихій частині чилійської столиці. Він відомий серед співробітників ESO та приїзджих астрономів в якості затишної гавані на довгому шляху між Європою та далекими обсерваторіями. Швидше за все, майже всі європейські астрономи, котрі відвідували обсерваторії на Ла Сілла, Параналі та Чахнантор, пройшли через гостьовий будинок. Тут вони можуть оговтатися від поїздки, поспілкуватися з іншими астрономами, підготуватися до спостережень. А новачки можуть отримати свої перші уявлення про нічне південне небо.

Іще в 1964 році, зі збільшенням активності ESO в Сантьяго, в місті було вирішено придбати земельну ділянку, що не залежати готелів. Будинок було куплено у березні 1965 року. Спершу його використовували як для адміністративних справ, так і будиночок для гостей. Та на початку 1970-х років адміністративні приміщення ESO були перенесені у новий будинок у Вітакурі, в декількох кілометрах від міста, що дозволяє використовувати гостьовий будинок виключно для відпочинку астрономів та інших співробітників, втомлених від подорожі.

Як видно на цих двох світлинах, гостьовий будинок не сильно змінився за ці роки. Наразі доступний бездротовий доступ в Інтернет та більш сучасні кавоварки, але будинок залишається спокійним та тихим притулком. Чудове місце, щоб розслабитися та підготуватися до виснажливих, але захоплюючих ночей спостережень, а можливо і до майбутнього великого відкриття.

Посилання

• Історичне зображення
• Сучасне зображення
• Порівняння історичного та сучасного зображень

Дане нове барвисте зображення показує ділянку зореутворення LHA 120-N44 [1] в Великій Магеллановій Хмарі - малій галактиці, котра є супутником Чумацького Шляху. Картина поєднує в собі зображення у видимому світлі від 2.2 м телескопа MPG/ESO в обсерваторії ESO Ла Сілла в Чилі із зображеннями в інфрачервоному світлі та рентгенівських променях від орбітальних обсерваторій.

У центрі цієї дуже багатої на газ, пил та молоді зорі ділянки знаходиться зоряне скупчення NGC 1929. Його масивні зірки виробляють інтенсивне випромінювання, на високих швидкостях виштовхують свою речовину, створюючи зоряні вітри, стрімко проходячи свої короткі, але яскраві життя, щоб вибухнути як наднові. Вітри та ударні хвилі від вибухів наднових утворили в навколишньому газі величезну порожнину, звану "надбульбашка".

Спостереження від Космічної Рентгенівської Обсерваторії "Чандра" від NASA (забарвлені в сині кольори) показують гарячі ділянки, створені цими зоряними вітрами та ударними хвилями, в той час як спостереження від Космічного Інфрачервоного Телескопа "Спітцер" (показані червоним) відзначають місця холодних газу та пилу. Зображення у видимому світлі від 2.2 м телескопа MPG/ESO (жовті кольори) завершує картину, показуючи власне гарячі молоді зорі, а також світні хмари газу та пилу, котрі їх оточують.

Поєднання різного типу зображень цієї ефектної ділянки дозволило астрономам вирішити загадку: чому N44 та інші подібні "надбульбашки" виділяють такі сильні рентгенівські промені? Відповідь здається така, що є два додаткових джерела яскравого рентгенівського випромінювання: ударної хвилі від наднових стикаються зі стінками порожнин, та гаряча речовина випаровується зі стінок порожнини. Зображення демонструє це рентгенівське випромінювання від краю "надбульбашки".

Посилання

• NASA’s Chandra X-ray Observatory
• NASA’s Spitzer Space Telescope

Посилання

[1] Позначення цього об'єкта вказує про те, що він був включена в "Catalogue of H-alpha emission stars and nebulae in the Magellanic Clouds", складений та опублікований в 1956 році американським астрономом та астронавтом Карлом Хеніце (1926-1993). Літера "N" вказує, що це туманність. Об'єкт часто називають просто N44.

На цьому чудовому зображенні, отриманому Жюльєном Жіраром, ми бачимо, як потужний лазерний промінь із Дуже Великого Телескопа (VLT) ESO "малює" нічне небо над чилійською пустелею Атакама. Обертання Землі під час 30-и хвилинної експозиції та рух лазеру під час стеження за об’єктом - ось чому промінь виглядає віялом. Це також пояснює, чому зорі розтягнуті у криві стежки, являючи тонкі відмінності в своїх кольорах.

Лазер використовується, щоб створити на небі цяточку світла (штучну "зірку") за рахунок світіння іонізованих атомів натрію в атмосфері Землі на висоті 90 км. Вимірювання даної так званої "опорної зорі" використовується для корекції ефекту розмиття атмосфери під час астрономічних спостережень у методі, відомому як адаптивна оптика. Хоча доволі яскраві звичайні зірок також використовуються для систем адаптивної оптики, лазерна "опорна зоря" може знаходитись там, де для нас це необхідно, завдяки чому адаптивна оптика може бути використана для спостереження об’єктів по усьому небі.

На світлині видно чотири великих башти 8.2 м телескопів VLT разом із меншим Оглядовим Телескопом VLT (VST) на задньому плані. Жюльєн є астрономом ESO, котрий постійно живе в Чилі та працює на VLT. У ніч, коли було зроблене дане фото, він допомагав проводити спостереження на правому телескопі і скористався можливістю, щоб встановити свою камеру на фотографічному штативі, перш ніж повернутися в будівлю управління, щоб провести спостереження.

Через обертання куполів телескопів під час тривалої експозиції, вони виглядають дещо розмитими. Також можна побачити слабкі люнцюжки світла - це люди із ліхтариками проходили між телескопами.

Жюльєн виклав цю світлину в Your ESO Pictures Flickr group. Дана група регулярно переглядається у пошуках кращих фотографій, котрі обираються, щоб бути показаними в наших популярних випусках "Зображення Тижня", або в нашій галереї. У 2012 році в рамках 50-ю річниці Європейської Південної Обсерваторії, ми також вітаємо ваші зображення, пов’язані з історією ESO.

Посилання

• This photograph, with annotations, on Julien Girard’s Flickr photostream
• Julien Girard’s Flickr photostream
• The “Your ESO Pictures” Flickr group
• The "Your ESO Pictures" announcement

Невпинно наглядає за антенами Великого Міліметрово-субміліметрового Масиву Атакама (ALMA) Оріон - Зоряний Мисливець, котрий сяє високо на чилійському нічному небі. Завдяки його характерному абрису пісочного годинника та трьох яскравих зорям у Поясі Оріона, це сузір'я легко впізнати. Оскільки зображення одержане у південній півкулі, "меч" Оріона знаходиться вище пояса. "Меч" є притулком одного із найбільш чудових об’єктів нічного неба - туманності Оріона, котра виглядає наче середня "зірка" в "мечі", нечітку форму котрої видно неозброєним оком при хороших умовах.

Три антени ALMA антени, видимі на зображенні, являють собою лише невелику частину повного масиву, який матиме загалом 66 антен. ALMA поєднує сигнали від антен, розділених відстанями до 16 кілометрів, в єдиний гігантський телескоп, використовуючи метод інтерферометрії. Хоча його будівництво планується завершити до 2013 року, перші наукові спостереження із частковим масивом були розпочаті в кінці 2011 року.

Розташування на висоті 5000 метрів плато Чахнантор в передгір'ях чилійських Анд, в одному з найбільш посушливих місць світу, гарантує ALMA надзвичайні умови для спостережень. Висока суха місцина, така як Чахнантор, була необхідна тому, що водяна пара та кисень в атмосфері Землі сильно поглинають міліметрові та субміліметрові хвилі, для спостереження на котрих ALMA і призначений.

На цій світлині антени, котрі були випробувані в Центрі Технічної Підтримки (OFC) ALMA, що розташований на висоті трохи нижче 2900 метрів. Після перевірки та повністю обладнані, вони були доправлені на плато Чахнантор, щоб розпочати свою роботу.

Дане фото було зроблене Адріаном Расселом, який представив його на Your ESO Pictures Flickr group. Ця група регулярно переглядається у пошуках кращих фотографій, котрі обираються, щоб бути показаними в наших популярних випусках "Зображення Тижня", або в нашій галереї. У 2012 році в рамках 50-ю річниці Європейської Південної Обсерваторії, ми також вітаємо ваші зображення, пов’язані з історією ESO.

ALMA є міжнародним астрономічним об’єктом. Він являється партнерством Європи, Північної Америки та Східної Азії у співпраці з Республікою Чилі. Будівництво та управління ALMA від імені Європи проводить ESO, від імені Північної Америки - Національна Радіоастрономічна Обсерваторія (NRAO), яка управляється корпоративною Асоціацією Університетів (AUI), від імені Східної Азії - Національна Астрономічна Обсерваторія Японії (NAOJ). Спільна Обсерваторія ALMA (JAO) забезпечує єдине керівництво та управління будівництвом, введення в експлуатацію та експлуатацію ALMA.

Посилання

• Adrian Russell’s Flickr photostream
• This photograph on Flickr
• The Your ESO Pictures Flickr group
• The Your ESO Pictures announcement
• Більше про ALMA в ESO
• The Joint ALMA Observatory

У цьому році ESO відсвяткує свою 50-у річницю. Щоб відзначити цей важливий ювілей, ми показуємо вам епізоди нашої історії. Раз на місяць протягом 2012 року в "Зображення Тижня" ви зможете побачити порівняльні види того, як воно було раніше та як стало зараз, як все змінилося за останні десятиліття на місцях обсерваторій Ла Сілла та Паранал, в офісах ESO в Сантьяго-де-Чилі та в штаб-квартирі в Гархінзі коло Мюнхена в Німеччині.

Дана пара світлин показує краєвид від в’їзду в обсерваторію Паранал на півночі Чилі, дивлячись на вершину гори Паранал, як то було в 1987 році і на даний час.

Ділянка гори Паранал був вперше обстежена в якості можливої ​​домівки для майбутнього Дуже Великого Телескопа (VLT) у 1983 році групою, до складу котрої входив тодішній Генеральний Директор ESO Лодевейк Вольтьер (докладніше див. Messenger, № 64, стор 5-8). У 1987 році до вершини було прокладено грунтовий шлях, а після було побудовано постійну станцію моніторингу навколишніх природних умов. Історична світлина показує вид на той час.

Результати обстежень гори були дуже хорошими: умови для спостережень явно кращі, ніж в обсерваторії ESO Ла Сілла та на іншіх місцях на стадії досліджень. Вони спонукали до рішення побудувати VLT на горі Паранал, котре було ухвалене Радою ESO в грудні 1990 року (див. eso9015).

Багато що змінилося на Параналі за 25 років після дати історичної світлини. Вершина гори була вирівняна, до неї було прокладено сучасну дорогу. Очевидно, що телескопи обсерваторії також були збудовані. Діючу обсерваторію можна побачити на сучасній світлині. На вершині зараз стоять чотири 8.2 м телескопи групи VLT разом із чотирма меншими 1.8 м допоміжними телескопами, які використовуються для інтерферометрії, а також 2.6 м Оглядовий Телескоп VLT. В околиці в’їздних воріт було зведено багато споруд базового табору обсерваторії. Щоб побачити вигляд у протилежному напрямку, тобто дивлячись вниз із гори на базовий табір, див. раніше "Зображення Тижня" potw1230.

Посилання

• Історичне зображення
• Сучасне зображення
• Порівняння зображень

На Землі кокони пов'язані із новим життям. В космосі теж є "кокони", але замість того, щоб захищати лялечки, аж поки ті не перетворяться на метеликів, вони є місцями народження нових зірок.

Червона хмара на цьому зображенні, одержаному при допомозі інструменту EFOSC2 на Телескопі Нової Технології (NTT) ESO, являє собою чудовий приклад одного із таких місць зореутворення. Дана хмара, котра має назву RCW 88, знаходиться близько десяти тисяч світлових років від Землі, а за розміром близько дев'яти світлових років в поперечнику. Хмара не з шовку, як кокон метелика, а із сяючого водню, котрий оточує недавно утворені зорі. Нові зорі утворюються із хмар цього водню, коли останні стискаються під діює їх власної гравітації. Деякі із більш зрілих зірок вже яскраво сяють, що їх навіть видно крізь хмару.

Дані молоді гарячі зорі дуже енергетичні, через що випускають потужне ультрафіолетове випромінювання, котре вириває електрони із атомів водню в хмарі, залишаючи позитивно заряджені ядра - протони. Оскільки електрони знову захоплюються протонами, то при цьому вони випромінюють H-альфа світло, яке має характерне червоне світіння.

Спостереження за небом через H-альфа фільтр є найпростішим способом для астрономів у пошуках подібних місць зореутворення. Виділений H-альфа фільтр був одним із чотирьох, які використовувались для виробництва даного зображення.

Дивлячись вниз із місця біля Дуже Великого Телескопа (VLT) ESO, котрий на горі Паранал в чилійській пустелі Атакама, ми бачимо базовий табір обсерваторії, що простягається нижче. Готель "Paranal Residencia" із опуклою частиною даху - рай для тих, хто працює на горі, можна побачити недалеко від центру зображення. Зліва від Residencia, на іншій стороні дороги - то гімнастичний зал базового табору, а лівіше від нього знаходиться споруда Mirror Maintenance Building (MMB), де гігантські дзеркала VLT періодично очищають і знову відновлюють. За MMB стоїть місцева електрична підстанція, а далі ліворуч бачимо будівлю механічної майстерні. На передньому плані гори в’ється "Зоряний Шлях" - пішохідна доріжка від Residencia на вершину.

Сонце вже зайшло близько чверті години, перш ніж була зроблена ця фотографія, залишивши базовий табір купатись в гарному оранжевому світлі. Сутінки створюють м’які тіні, які надають пагорбам велику просторову глибину. Таким Паранал можна побачити тільки під час так званих "золотих годин" перед сходом або після заходу сонця, тому що прямі сонячні промені протягом дня створюють невблаганні контрасти освітлення.

Дане панорамне фото зроблене фото-амбассадором ESO Герхардом Гюдеполем.

Посилання

• ESO Photo Ambassadors

На цій фотографії зображена одна із 12 метрових європейських антен Великого Міліметрово-субміліметрового Масиву Атакама (ALMA), яка переїздить на місце Operations Support Facility (OSF). Від часу, коли дана фотографія була зроблена, ця антена та інші їй подібні, були введені в експлуатацію і ALMA почав наукові спостереження із частковим масивом (див. eso1137). Зовсім недавно, в четвер 12 липня, завершився конкурс проектних пропозицій для наступного етапу спостережень із ALMA. Від астрономів всього світу було отримано більше 1100 пропозицій.

ALMA проводить свої спостереження на плато Чахнантор на висоті 5000 метрів. Після завершення будівництва, ALMA буде масивом із 66 високоточних параболічних антен 12 м та 7 м діаметру, розташованих на відстанях до 16 кілометрів, котрі працюватимуть разом, як єдиний телескоп, на довжинах хвиль від 0.32 до 3.6 мм. Більше половини із 66 антен вже на плато Чахнантор (див. ann12035). Двадцять п'ять антен ALMA надаються ESO згідно угоди із Європейським консорціумом AEM, інші 25 антен надаються Північною Америкою, а 16 - Східною Азією.

Антени, кожна із яких важить близько 100 тонн, зібрані та випробувані на Operations Support Facility (OSF), що знаходиться в пустелі Атакама в Чилі на висоті 2900 метрів. Звідти їх перевозять на плато Чахнантор (5000 метрів над рівнем моря) за допомогою двох спеціально розроблених перевізників антен ALMA. Ці перевізники є величезними машинами на 28-и шинах: 10 метрів в ширину, 20 метрів в довжину та 6 метрів у висоту. Кожен із них важить 130 тонн і має потужність, як два двигуни боліда Формула-1. Один з перевізників "Отто", який ви бачите на цій світлині, був зроблений, коли перша європейська антена була передана обсерваторії в квітні 2011 року.

ALMA є міжнародним астрономічним об’єктом. Він являється партнерством Європи, Північної Америки та Східної Азії у співпраці з Республікою Чилі. Будівництво та управління ALMA від імені Європи проводить ESO, від імені Північної Америки - Національна Радіоастрономічна Обсерваторія (NRAO), яка управляється корпоративною Асоціацією Університетів (AUI), від імені Східної Азії - Національна Астрономічна Обсерваторія Японії (NAOJ). Спільна Обсерваторія ALMA (JAO) забезпечує єдине керівництво та управління будівництвом, введення в експлуатацію та експлуатацію ALMA.

Зображення туманності на прізвисько "Котяча Лапка" поновлене у поєднанні із даними від 2.2 м телескопа MPG/ESO та від маститих астрономів-любителів Роберта Гендлера і Райана М. Хеннехоу. Характерна форма туманності проявлена в червонувато пухнастих хмарах газу, що світяться на темному небі, посипаному зорями.

Зображення було одержане шляхом об'єднання існуючих спостережень від 2.2 м телескопа MPG/ESO в обсерваторії Ла Сілла в Чилі (див фото-реліз ESO eso1003) із 60 годинною експозицією на 0.4 м телескопі, зробленою Гендлером та Хеннехоу.

Дані спостережень від 2.2 м телескопа MPG/ESO були об'єднані із "колірною інформацією" (фото, одержані через кольорові фільтри) від Гендлера та Хеннехоу, що дозволило зробити красиву комбінацію фотографічних даних від аматорського та професійного телескопів. Наприклад, додаткова "колірна інформація" виявляє слабкий блакитний серпанок у центральному регіоні, який не видно на оригінальному зображенні від ESO, а дані від ESO сприяють більш дрібній деталізації. Остаточне зображення значно інформативніше, ніж сума його частин.

Вдало названа туманність "Котяча Лапка" (також відома, як NGC 6334) знаходиться в сузір'ї Скорпіона. Незважаючи на те, що на небі її видно близько до центру Чумацького Шляху, вона перебуває відносно недалеко від Землі на відстані близько 5500 світлових років. Її розмір становить близько 50 світлових років в поперечнику. Дана туманність є однією із найбільш активних областей зореутворення в нашій Галактиці, що містять масивні яскраві молоді блакитні зорі, які сформувалися за останні кілька мільйонів років. Вона є господинею ймовірно десятків тисяч зірок в цілому, деякі з котрих видно, а інші досі приховані в хмарах газу та пилу.

Посилання

• Robert Gendler’s website