Бабак Тафреші - один із фотоамбасадорів ESO, одержав чергове захоплююче зображення антен Великого Міліметрово-субміліметрового Масиву Атакама (ALMA) під зорями південного неба.

Виразні зоряні завитки на небі нагадують "Зоряну ніч" Ван Гога, або - для любителів наукової фантастики, ймовірний вигляд із космічного корабля на порозі у гіперпростір.  Насправді вони показують обертання Землі, проявлене під час тривалої експозиції. У південній півкулі, оскільки Земля обертається, зорі рухаються по колу навколо південного полюса, який знаходиться в тьмяному сузір'ї Октант, між більш відомими Південним Хрестом та Магеллановими Хмарами. На час досить тривалої фотографічної витримки, зорі наче торують кругові стежки, бо рухаються із небом.

Знімок був зроблений на плато Чахнантор на висоті 5000 метрів в чилійських Андах. Там знаходиться телескоп ALMA, чиї параболічні антени можна побачити на передньому плані. ALMA - це найпотужніший телескоп для спостережень за холодним Всесвітом: молекулярним газом та пилом, а також за реліктовим випромінюванням від Великого Вибуху. Коли ALMA в 2013 році буде завершено, телескоп матиме 54 таких 12 м антен і дванадцять антен діаметром по 7 м. Однак, ранні наукові спостереження із частковим масивом вже почались у 2011 році. Навіть будучи не повністю побудованим, телескоп вже дає видатні наукові результати, випереджаючи всі інші подібні інструменти. Деякі із антен дещо розмиті на світлині, оскільки телескоп був в експлуатації та переміщення на час витримки.

ALMA є міжнародним астрономічним об’єктом. Він являється партнерством Європи, Північної Америки та Східної Азії у співпраці з Республікою Чилі. Будівництво та управління ALMA від імені Європи проводить ESO, від імені Північної Америки - Національна Радіоастрономічна Обсерваторія (NRAO), від імені Східної Азії - Національна Астрономічна Обсерваторія Японії (NAOJ). Спільна Обсерваторія ALMA (JAO) забезпечує єдине керівництво та управління будівництвом, введення в експлуатацію та експлуатацію ALMA.

Посилання

• More about ALMA at ESO
• Joint ALMA Observatory
• ESO Photo Ambassadors

Дане панорамне зображення плато Чахнантор, одержане із пункту поблизу вершини Чіко, показує місце розташування Великого Міліметрово-субміліметрового Масиву Атакама (ALMA). Фотоамбассадору ESO Бабаку Тафреші вдалося вловити почуття самотності, пережите на місці розташування ALMA, котре знаходиться  в чилійських Андах на висоті 5000 метрів над рівнем моря. Світло та тінь вимальовують краєвид, посилюючи потойбічний зовнішній вигляд місцевості. На передньому плані зображення, скупчені антени ALMA схожі на юрбу чужинців-роботів, котрі відвідують плато. Коли телескоп буде завершено у 2013 році, у його складі буде 66 подібних антен, котрі діятимуть спільно.

ALMA вже надає астрономам можливіть досліджувати Всесвіт на міліметрових та субміліметрових хвилях. Навіть із частковим масивом антен, ALMA є більш потужним, ніж всі попередні телескопи, котрі спостерігають на цих довжинах хвиль, що дає астрономам безпрецедентну можливість для вивчення холодного Всесвіту: молекулярного газу та пилу, а також реліктового випромінювання від Великого Вибуху. ALMA вивчає "цеглини світобудови" зірок, планетних систем, галактик і самого життя. Надаючи вченим докладні зображення зірок і планет, народжених у газових хмарах поблизу Сонячної системи, виявляючи далекі галактики, утворені на межі спостережуваного Всесвіту, котрі ми бачимо, якими вони були приблизно десять мільярдів років тому - це дозволить астрономам прояснити деякі із найглибших питань нашого космічного походження.

ALMA є міжнародним астрономічним об’єктом. Він являється партнерством Європи, Північної Америки та Східної Азії у співпраці з Республікою Чилі. Будівництво та управління ALMA від імені Європи проводить ESO, від імені Північної Америки - Національна Радіоастрономічна Обсерваторія (NRAO), від імені Східної Азії - Національна Астрономічна Обсерваторія Японії (NAOJ). Спільна Обсерваторія ALMA (JAO) забезпечує єдине керівництво та управління будівництвом, введення в експлуатацію та експлуатацію ALMA.

Посилання

• More about ALMA at ESO
• Joint ALMA Observatory
• ESO Photo Ambassadors

Фотоамбассадор ESO Бабак Тафреші зробив іще одне надзвичайне панорамне фото обсерваторії ESO Паранал.

На передньому плані ми бачимо чудовий гірський ландшафт пустелі Атакама. Зліва на найвищому піку, знаходиться Дуже Великий Телескоп (VLT) ESO, а перед ним, на трохи нижчій вершині, розташований телескоп VISTA (Visible and Infrared Survey Telescope for Astronomy).

На задньому плані видно красиву світанкову пастельну палітру кольорів неба над горою Паранал. Простирається за обрій море хмар над Тихим океаном, котрий знаходиться всього за 12 кілометрах від гори.

Над обрієм, де хмарність зустрічається з небом, можна помітити темну смугу. Вона є тінню Землі, котру планета відкидує на свою атмосферу. Дане явище іноді можна побачити під час заходу і сходу Сонця, якщо небо чисте та обрій без перешкод, тобто за умов, які наявні в обсерваторії Паранал. Над тінню Землі видно рожеву заграву, відому як "Пояс Венери". Це обумовлено тим, що світло від сходу (як у даному випадку) або від призахідного Сонця розсіюється атмосферою Землі.

Посилання

• ESO Photo Ambassadors

У цьому році ESO святкує свою 50-у річницю. Щоб відзначити цей важливий ювілей, ми показуємо вам епізоди нашої історії. Раз на місяць протягом 2012 року в "Зображення Тижня" ви зможете побачити порівняльні види того, як воно було раніше та як стало зараз, як все змінилося за останні десятиліття на місцях обсерваторій Ла Сілла та Паранал, в офісах ESO в Сантьяго-де-Чилі та в штаб-квартирі в Гархінзі коло Мюнхена в Німеччині.

Дуже Великий Телескоп (VLT) - флагманський об'єкт ESO на горі Паранал в Чилі, складається із чотирьох гігантських окремих телескопів (UTs), кожен із яких має головне дзеркало 8.2-метрового діаметру та чотирьох рухомих 1.8 м допоміжних телескопів. Наша пара фотографій на цей місяць один із цих телескопів під час будівництва та на даний час.

Ранні роботи над зведенням башти першого телескопа (UT1) можна побачити на історичному знімку, зробленому в кінці жовтня 1995 року. Бетонні фундаменти були вже готові, на них була встановлена нижня нерухома частина металевої конструкції башти. Перші конструкції обертової частини башти телескопа також вже на своєму місці: можна побачити нижню частину широкої щілини, через яку телескоп спостерігатиме, та важкі горизонтальні балки, які будуть підтримувати розсувні двері, звані "забрало". Даний телескоп побачив перше світло 25 травня 1998 (див. eso9820).

Під час відкриття обсерваторії Паранал у 1999 році (див. eso9921), кожному із чотирьох гігантських телескопів було дано ім'я рідною мовою племені мапуче: Antu, Kueyen, Melipal та Yepun у порядку їх зведення. Це назви чотирьох відомих красивих небесних об’єктів: Сонця, Місяця, сузір'я Південного Хреста та Венери [1].

На сучасній світлині четвертий телескоп (UT4) Yepun, який побачив своє перше світло у вересні 2000 року (див. eso0028). Однак, він цілком підходить, як і його старший "рідний брат" UT1, щоб показати завершення будівництва VLT, оскільки всі чотири телескопи були розроблені, щоб бути одинаковими. Вони відрізняються тільки наборами доступних інструментів, котрі дають астрономам більш широкий спектр приладів для вивчення Всесвіту. Жовта рамоподібна конструкція попереду Yepun - це підйомна платформа М1, яку можна переміщати між телескопами: її використовують, щоб

За роки, що минули від дати історичної світлини, перший із телескопів отримав назву Antu: пізніше до нього приєдналися інші телескопи-близнюки на вершині гори. Сьогодні VLT є найбільш передовим оптичним астрономічним телескопом. Antu, Yepun та інші телескопи на Параналі відіграли важливу роль у становленні ESO в якості найбільш продуктивної наземної обсерваторії наших днів!

Примітки

[1] Yepun було переведено як "Сіріус" під час урочистого відкриття обсерваторії Паранал (див. eso9921), але подальший розгляд показав, що його правильним перекладом є "Венера".

Посилання

• Історичне зображення
• Сучасне зображення
• Порівняння зображень
• Більше про Дуже Великий Телескоп ESO

Протягом століть філософи та вчені задавалися питанням про можливість існування заселених планет за межами Сонячної системи. Сьогодні ця ідея більше, ніж гіпотеза: багато сотень екзопланет були виявлені протягом останніх двох десятиліть астрономами зі всіх континентів. У пошуках нових світів застосовуються різні методи. На цій незвичайній фотографії є два телескопи, котрі використовують два методи пошуків: 3.6 м телескоп ESO зі спектрографом HARPS та космічний телескоп CoRoT. Знімок був зроблений Александром Сантерном - астрономом, котрий самотужки вивчає екзопланети.

Спектрограф HARPS (High Accuracy Radial velocity Planetary Search), установлений на 3.6 м телескопі ESO, є найголовнішим у світі мисливцем на екзопланети. Відкритий купол цього телескопа можна побачити у лівій частині зображення за прямокутною баштою Телескопа Нової Технології (NTT). HARPS знаходить екзопланети шляхом виявлення невеликих змін в русі зорі, як вона трохи коливається від гравітаційного впливу планети на орбіті навколо неї. Це і є метод променевих швидкостей для пошуків екзопланет.

Слабка світла стежина високо в небі під час цієї 20-ти секундної експозиції - це не метеор, а слід від руху космічного телескопа CoRoT (Convection Rotation and planetary Transits). CoRoT шукає планети методом транзитів: він спостерігає послаблення зоряного світла, яке відбувається, коли планета проходить перед диском зорі. Розташування космічних телескопів вище атмосфери Землі підвищується точність їх спостережень, оскільки там нема мерехтіння зірок. Потенційні планети, знайдені методом транзитів, потім підтверджуються на факт їх існування за допомогою додаткових методів, таких як метод променевої швидкості. І справді, глибокої вночі, коли була зроблена ця фотографія, HARPS саме використовувався, щоб стежити за кандидатами на екзопланети, виявлені CoRoT!

У листопаді 2012 року, CoRoT на жаль постраждав від проблеми зі своїм комп'ютером: телескоп функціонує як і раніше, але дані не надходять на комп’ютер (див. новина на сайті CoRoT, або ось цю статтю в Nature News). Наземна група CoRoT від нього не відмовилась, хоча і працює над відродженням системи. Не залежно від того, чи можливо оживити CoRoT, нема ніяких сумнівів, що місія вже досягла великих успіхів! Космічний апарат відпрацював часу вдвічі більше, ніж було заплановано в рамках місії, та був першим космічним апаратом, котрий виявив екзопланету через використання методу транзитів. CoRoT зробив великий внесок, як у пошуках екзопланет, так і у вивченні надр зірок в рамках астросейсмології.

Пошуки екзопланет допомагають нам зрозуміти нашу власну планетну систему, і можуть бути першими кроками на шляху пошуків життя за межами Землі. HARPS і CoRoT є лише двома із багатьох цікавих інструментів, розроблених, щоб допомогти астрономам у пошуках.

Александр представив цю фотографію у Your ESO Pictures Flickr group. Дана група регулярно переглядається, а кращі фотографії вибираються, щоб фігурувати в наших популярних Зображеннях Тижня, або в нашій галереї. У 2012 році в рамках 50-річчя ESO, ми також вітаємо ваші старі зображення, пов’язані із історією ESO. Із цим фото Александр також став фотоамбассадором ESO.

Посилання

• This photograph, with annotations, on Alexandre Santerne’s Flickr photostream
• Alexandre Santerne’s Flickr photostream
• The “Your ESO Pictures” Flickr group
• The "Your ESO Pictures" announcement
• ESO Photo Ambassadors

Телескоп APEX (Atacama Pathfinder Experiment), видимий на цьому чудовому зображенні, отриманому фотоамбасадором ESO Бабаком Тафреші - це один з інструментів, котрі ESO використовує, щоб зазирнути за межі видимого світла. Він розташований на плато Чахнантор на висоті 5000 метрів.

На передньому плані фотографії можна побачити скупчення білих пенітентів (на іспанській мові - покаяльники), котрі є цікавим природним явищем, що має місце у високогірних районах, як правило вище 4000 метрів над рівнем моря. Вони є тонкими шпичаками із загартованого снігу або льоду, а їх леза, висотами від декількох сантиметрів до декількох метрів, спрямовані у бік Сонця.

APEX являє собою телескоп 12 м діаметру, який спостерігає світло у міліметровому та субміліметровому діапазонах хвиль. Астрономічні спостереження із APEX дозволяють побачити явища, котрі є невидимими на більш коротких довжинах хвиль. Телескоп дозволяє астрономам вивчати молекулярні хмари - щільні області газу та космічного пилу, де народжуються нові зорі. У видимому або інфрачервоному світлі ці хмари є темними та непрозорими через пил, але вони яскраво світяться на відносно більш довгих хвилях, тому астрономи використовують це світло, щоб вивчити їх хімічні та фізичні умови. Даний діапазон довжин хвиль також ідеально підходить для вивчення деяких із найбільш ранніх та найбільш далеких галактик Всесвіту.

Над та ліворуч від APEX видно слабкі плями Малої та Великої Магелланової Хмари - сусідніх до Чумацького Шляху галактик. Власне площину Чумацького Шляху видно як серпанкові угрупування на небі, а перш за все праворуч над будівлею управління APEX. Темні плями на цій смузі є місцями, де світло від далеких зірок закрите міжзоряним пилом. Ховаючись за цими темними смугами пилу, центр Чумацького Шляху перебуває від нас на відстані близько 27 000 світлових років. Телескопи типу APEX є найважливішими астрономічними інструментами, щоб зазирати крізь пил та докладно досліджувати центр нашої галактики.

APEX є співробітництвом між Інститутом Радіоастрономії ім. Макса Планка (MPIfR), Космічною Осерваторією Онсали (OSO) та ESO. Управління APEX на плато Чахнантор довірено ESO.

Посилання

• More about APEX at ESO
• ESO Photo Ambassadors

Фотоамбасадор ESO Бабак Тафреші одержав чудове зображення неба над обсерваторією ESO Паранал зі скарбницею об'єктів глибокого космосу.

Найбільш помітним із них є "Туманність Кіля", що яскраво сяє червоними кольорами посередині зображення. Дана туманність знаходиться в сузір'ї Кіля на відстані близько 7500 світлових років від Землі. Ця хмара сяючого газу та пилу - найяскравіша туманність на небі, містить кілька із найбільш яскравих та найбільш масивних зірок Чумацькому Шляху, серед яких зоря ета Кіля. Туманність Кіля є ідеальним випробувальним стендом для астрономів, щоб розкрити таємниці бурхливого народження та смерті масивних зірок. Дивіться кілька останніх красивих зображень туманності від ESO: eso1208, eso1145 та eso1031.

Нижче туманності Кіля ми бачимо скупчення на прізвисько "Колодязь Бажань" (NGC 3532). Це скупчення молодих зірок було так названо тому, що в окуляр телескопа воно схоже на кілька срібних монет, що виблискують на дні колодязя. Далі направо ми знаходимо "Туманність Лямбда Центавра" (IC 2944) - хмару сяючого водню та новонароджених зірок, котру іноді називають прізвиськом "Туманність Курча, що біжить" за птахоподібну форму, котру деякі люди бачать в її яскравих частинах (див. eso1135 ). Трохи лівіше над цією туманністю ми знаходимо Південні Плеяди (IC 2632) - розсіяне зоряне скупчення, котре схоже на свого більш відомого північного тезку.

На передньому плані ми бачимо три із чотирьох Допоміжних Телескопів (ATs) Дуже Великого Телескопа-Інтерферометра (VLTI). ATs у складі VLTI, як і 8.2 метрові телескопи, котрі можна використовувати спільно, як єдиний гігантський телескоп, котрий може бачити дрібніші деталі, ніж це можливо із окремими телескопами. VLTI був використаний для широкого спектру досліджень, включаючи вивчення навколозоряних дисків молодих зоряних об'єктів та активних галактичних ядер - одного із найбільш енергетичних та загадкових явищ Всесвіту.

Посилання

• ESO Photo Ambassadors

У цьому році ESO святкує свою 50-у річницю. Щоб відзначити цей важливий ювілей, ми показуємо вам епізоди нашої історії. Раз на місяць протягом 2012 року в "Зображення Тижня" ви зможете побачити порівняльні види того, як воно було раніше та як стало зараз, як все змінилося за останні десятиліття на місцях обсерваторій Ла Сілла та Паранал, в офісах ESO в Сантьяго-де-Чилі та в штаб-квартирі в Гархінзі коло Мюнхена в Німеччині.

Пара світлин для цього місяця зроблена в обсерваторії ESO Паранал в пустелі Атакама в Чилі: ми порівнюємо жвавий будівельний майданчик у листопаді 1999 року із кінцевим результатом сьогодення - гостьовим домом обсерваторії, відомим як Paranal Residencia. Уявіть собі зміни з тих пір: дзвін молотків та дрилів, шум тракторів та кранів поступились перед мирний спокоєм будівлі у пустелі, що доповнює краєвид. Побудована із використанням природних матеріалів та кольорів, розташована в існуючому поглибленні у землі, закінчена будівля гарно вписується в ландшафт.

Residencia був побудований як притулок для астрономів та інших співробітників, що працюють на одному із найсуворіших ландшафтів, котрі можна собі уявити: крайня сухість, інтенсивне ультрафіолетове випромінювання від Сонця, сильні вітри та великі висоти є частиною їх повсякденного життя. Підрядники, котрі будували Residencia, працюючи в цих суворих умовах, створили для працівників обсерваторії вельми цінований оазис у пустелі, щоб сховатися від посушливого ​​навколишнього середовища. Готова будівля є свідченням їх напруженої роботи. Удостоєна міжнагородних нагород Residencia налічує більше 100 номерів, а також ряд загальних приміщень, в числі яких їдальня, вітальня, басейн, фітнес-центр та бібліотека. Із західної сторони відкриваються чудові пейзажі пустелі у напрямку до Тихого океану та заходу Сонця.

Існує ще одна особливість, яку можна побачити на цих обох світлинах: позаду Residencia, на висоті 2600 метрів над рівнем моря, на вершині Паранал стоїть Дуже Великий Телескоп (VLT) ESO - найпередовіша в світі оптична астрономічна обсерваторія та першопричина, чому тут з’явилась Residencia та всі ті, хто перебуває за її стінами!

Посилання

• Історичне зображення
• Сучасне зображення 
• Порівняння історичного та сучасного зображень 
• More about the construction of the Residencia, in a press release from 1999
• The press release marking the opening of the Residencia, in 2002

Дане гарне панорамне зображення, зроблене фото-амбасадором ESO Бабаком Тафреші, показує, як останні промені сонячного світла торкаються плато Чахнантор в регіоні Атакама в Чилі. Плато є домівкою телескопа APEX (Atacama Pathfinder Experiment), який можна побачити на лівому краї панорами. Із цього віддаленого місця на Землі, котра на висоті 5000 метрів над рівнем моря, APEX вивчає "холодний Всесвіт".

APEX являє собою телескоп 12 м діаметру, який спостерігає світло у міліметровому та субміліметровому діапазоні хвиль. Астрономи із APEX можуть досліджувати явища, котрі є невидимими на більш коротких довжинах хвиль. Телескоп дозволяє їм вивчати молекулярні хмари - щільні області газу та космічного пилу, де народжуються нові зорі. У видимому та інфрачервоному світлі ті хмари є темними та непрозорими, але вони яскраво сяють на цих відносно більш довгих хвилях. Астрономи використовують це світло для вивчення хімічних і фізичних умов у таких хмарах. Даний діапазон довжин хвиль також ідеально підходить для вивчення деяких із найбільш ранніх та найбільш далеких галактик Всесвіту.

Від початку роботи у 2005 році, APEX надав багато важливих наукових результатів. Наприклад, APEX у співпраці із Дуже Великим Телескопом (VLT) ESO виявив матерію, порозривану на частини чорною дірою у центрі Чумацького Шляху (eso0841). Дане дослідження входить в Десятку найбільших астрономічних відкриттів ESO.

На землі навколо APEX можна побачити скупчення білих пенітентів (на іспанській мові - покаяльники), котрі є цікавим природним явищем, що має місце у високогірних районах, як правило, вище 4000 метрів над рівнем моря. Вони являють собою тонкі шипи із загартованого снігу або льоду, їх леза спрямовані у бік Сонця, досягаючи висоти від кількох сантиметрів до декількох метрів.

APEX є співробітництвом між Інститутом Радіоастрономії ім. Макса Планка (MPIfR), Космічною Обсерваторією Онсали (OSO) та ESO. Телескоп керується ESO.

У цьому році ESO відсвяткує свою 50-у річницю. Щоб відзначити цей важливий ювілей, ми показуємо вам епізоди нашої історії. Раз на місяць протягом 2012 року в "Зображення Тижня" ви зможете побачити порівняльні види того, як воно було раніше та як стало зараз, як все змінилося за останні десятиліття на місцях обсерваторій Ла Сілла та Паранал, в офісах ESO в Сантьяго-де-Чилі та в штаб-квартирі в Гархінзі коло Мюнхена в Німеччині.

Від грудня 2009 року Оптичний та Інфрачервоний Оглядовий Телескоп для Астрономії (VISTA) картографує південне небо в обсерваторії ESO Паранал в Чилі. Наша пара фотографій за цей місяць показує телескоп VISTA під час його будівництва та сьогодні.

Історичне зображення, зроблене в середині-кінці 2004 року, показує башту телескопа на стадії будівництва. Каркас купола телескопа видно на круглій основі, оточеній тимчасовою кліткою лісів. VISTA сидить на піку за близько 1500 метрів на північний схід від гори Паранал, на котрій розташовано Дуже Великий Телескоп (VLT) ESO. Цей пік був знижений на п'ять метрів до висоти 2518 м, щоб створити необхідну будівельну платформу на 4000 кв. м.

Сучасне зображення показує завершений телескоп VISTA. Його башта являє собою будівлю 20 м діаметру, котра захищає телескоп від впливу навколишнього середовища. Двоє розсувних дверей утворюють щілину, через яку телескоп спостерігає; вітрові екрани можуть бути розгорнуті, щоб закрити частину щілини в разі необхідності. Додаткові двері на куполі забезпечують вентиляцію для контролю потоків повітря в нічний час. Прилегла до башти допоміжна будівля, котру видно на передньому плані, міститься обладнання для технічного обслуговування обладнання та спеціальну установку, який використовується для нанесення тонких відбивних покриттів зі срібла на дзеркала телескопа.

VISTA працює у ближньому інфрачервоному діапазоні на 67 Мпк камеру, вагою 3 тони. Велике дзеркало, широке поле зору та дуже чутливі інфрачервоні детектори зробити його найбільшим в світі оглядовим телескопом.

VISTA був задуманий та створений консорціум із 18 університетів у Великобританії на чолі із Лондонським Університетом Королеви Мері Він став натуральним внеском у ESO в рамках угоди про приєднання Великобританії. Управління проектами та будівництво телескопа було проведене Центром Астрономічної Техніки Ради по науці та техніці Великобританії (STFC, UK ATC).

Посилання

• Історичне зображення
• Сучасне зображення
• Порівняння історичного та сучасного зображень
• Більше про VISTA

IC 5148 - це красива планетарна туманність, котра знаходиться за близько 3000 світлових років від Землі в сузір'ї Журавля. Її діаметр лише пара світлових років, але туманність досі зростає зі швидкістю більш ніж 50 кілометрів на секунду, будучи однією із найшвидше зростаючих планетарних туманностей. Термін "планетарна туманність" виник у ХІХ столітті, коли перші спостереження подібних об'єктів проводились через невеликі телескопи, доступні на ті часи: в них такі туманності дещо нагадували планети-гіганти. Однак, справжня природа планетарних туманностей зовсім інша.

Коли зоря із масою, схожою на сонячну, або в кілька разів більшою, наближається до кінця свого життя, її зовнішні шари скидаються у простір. Газова оболонка, що розширюється, освітлюється оголеним гарячим ядром центральної зорі, утворюючи планетарну туманність, котра часто приймає красиві сяючі форми.

При спостереженні через малі аматорські телескопи, дана планетарна туманність проявляється у вигляді кільця матерії із центральною зорею, котра буде охолоджуватись, щоб стати білим карликом. Її такий вигляд навіяв астрономів дати IC 5148 прізвисько "Туманність Запасна Шина".

ESO Спектрограф Слабких Об'єктів та Камера (скорочено: EFOSC2), встановлений на Телескопі Нової Технології в обсерваторії Ла Сілла, дає трохи більш елегантний вигляд цього об'єкта. Замість того щоб виглядати, як запасне колесо, туманність нагадує неземну квітку із шаруватими пелюстками.

Обсерваторія ESO Паранал, котра розташована в Чилійському регіоні Атакама, найбільш відома через Дуже Великий Телескоп (VLT), котрий є головною обсерваторією ESO. Однак, за останні кілька років, це місце також стало домівкою для двох сучасних оглядових телескопів. Ці нові члени сім'ї Паранал призначені для швидкого одержання глибоких зображень великих ділянок неба.

Один із них, 4.1 м Оптичний та Інфрачервоний Оглядовий Телескоп для Астрономії (VISTA), розташований на сусідньому піку неподалік від вершини Паранал. Його видно на цій красивій фотографії, зробленій фото-амбасадором ESO Бабаком Тафреші із гори Паранал. VISTA є найбільшим у світі оглядовим телескопом. Він здійснює свою діяльність із грудня 2009 року.

У нижньому правому куті зображення, видно башту VISTA перед неначе нескінченним гірським хребтом, котрий тягнеться до обрію. Захід наближується, гори відкидають довгі тіні, які поступово переходять у брунаті відтінки чудового краєвиду, що оточує Паранал. Незабаром Сонце зайде за обрій, і всі телескопи на Параналі розпочнуть іще одну ніч спостережень.

VISTA є телескопом із широким полем зору, призначеним для відображення південного неба в інфрачервоному діапазоні із високою чутливістю, що дозволяє астрономам виявляти дуже слабкі об'єкти. Мета цих досліджень полягає в створенні великих каталогів небесних об'єктів для статистичних досліджень та для визначення нових цілей, які можуть бути вивчені більш докладно із VLT.

Посилання

• More about the Visible and Infrared Survey Telescope for Astronomy (VISTA)
• ESO Photo Ambassadors

Цей вражаючий панорамний знімок зображує плато Чахнантор - домівку Великого Міліметрово-субміліметрового Масиву Атакама (ALMA), на тлі величного вулкану Ліканкабур. Перед вулканом ми бачимо "крижаний ліс" пенітентів (на іспанській: "покаяльники"), котрі є цікавим природним явищем у високогірних районах. Вони являють собою тонкі шпичаки із загартованого снігу або льоду від декількох сантиметрів до декількох метрів висоти, що спрямовані до Сонця. Прочитати більше про пенітенти ви можете у ранішому Зображенню Тижня (potw1221).

Вулкан Ліканкабур (висота 5920 метрів) є найбільш знаковим вулканом на землях Сан-Педро-де-Атакама (Чилі). Конічна форма робить його легко впізнаваним навіть здалеку. Він розташований у найпівденнішій частині кордону між Чилі та Болівією. У своєму кратері на вершині, вулкан містить одне із найбільш високогірних озер в світі. Дане озеро привернуло увагу біологів, котрі зацікавлені у вивченні того, як мікроскопічні організми можуть виживати у ньому, незважаючи на дуже жорсткі навколишні умови: інтенсивне ультрафіолетове випромінювання, розріджена атмосфера та низькі температури. Цілком ймовірно, що стратегії виживання мікроскопічного життя в озері Ліканкабур можуть нам дати поглянути на можливості життя на Марсі попередніх епох.

Фото одержане Бабаком Тафреші, одним із фото-амбасадорів ESO, біля місця розташування ALMA.

Великий Міліметрово-субміліметровий Масив Атакама (ALMA) є міжнародним астрономічним об’єктом. Він являється партнерством Європи, Північної Америки та Східної Азії у співпраці з Республікою Чилі. Будівництво та управління ALMA від імені Європи проводить ESO, від імені Північної Америки - Національна Радіоастрономічна Обсерваторія (NRAO), від імені Східної Азії - Національна Астрономічна Обсерваторія Японії (NAOJ). Спільна Обсерваторія ALMA (JAO) забезпечує єдине керівництво та управління будівництвом, введення в експлуатацію та експлуатацію ALMA.

Посилання

• Більше про ALMA в ESO
• Joint ALMA Observatory
• ESO Photo Ambassadors

Захід Сонця у більшості випадків є ознакою того, що черговий робочий день закінчився. Вогні міста поступово запалюються, коли люди повертаються додому, прагнучи насолодитися вечором та хорошим нічним сном. Однак, це не стосується астрономів, що працюють в обсерваторії, схожу на обсерваторію ESO Паранал в Чилі. Спостереження починаються, як тільки Сонце зникло за обрієм. Все має бути готове до настання сутінків.

Дане панорамне фото показує Дуже Великий Телескоп (VLT) ESO на тлі красивих сутінок на горі Паранал. Чільне місце на зображенні посідають телескопи VLT, котрі на стадії підготовки до ночі вивчення Всесвіту. VLT є найпотужнішим у світі оптичним телескопом, що складається із групи чотирьох телескопів із первинними дзеркалами по 8.2 м у діаметрі та чотирьох рухомих 1.8 м допоміжних телескопів (ATs), котрі можна побачити у лівому кутку зображення.

Телескопи можуть працювати спільно, як єдиний гігантський телескоп - Дуже Великий Телескоп-Інтерферометер (VLTI) ESO, що дозволяє астрономам спостерігати як можливо найдрібніші деталі. Ця конфігурація використовується тільки для обмеженого числа ночей на рік. Велику частину часу 8.2 м телескопи використовуються окремо.

За останні 13 років VLT справив величезний вплив на спостережну астрономію. Із появою VLT, Європейське астрономічне співтовариство зазнало нову епоху відкриттів. Перш за все, це було відстеження зірок на орбітах довколо чорної діри в ядрі Чумацького Шляху та перше зображення позасонячної планети, які є двома із трьох 10 Найбільших Астрономічних Відкриттів ESO.

Чотири телескопи головної групи VLT названі на честь небесних об'єктів на мові мапуче, яка є древньою рідною мовою корінних народів Чилі та Аргентини. Зліва направо, у нас є Аньту (UT1; Сонце), Kуєн (UT2; Місяць), Mеліпай (UT3, Південний Хрест) і Йепун (UT4, Венера).

Світлина зроблена фото-амбасадором ESO Бабаком Тафреші.

Кришталево чисте небо у будь-яку ніч - це завжди радість споглядання. Але якщо ви на плато Чахнантор - в одному із найкращих місць для астрономічних спостережень, яке в чилійських Андах на висоті 5000 м над рівнем моря, це може бути переживанням, котре ви пам'ятатимете все своє життя.

Дане панорамне зображення плато Чахнантор показує антени Великого Міліметрово-субміліметрового Масиву Атакама (ALMA) на тлі вражаючого нічного зоряного неба.

На передньому плані ми бачимо деякі антени ALMA, що працюючи разом. Плато виглядає вигнутим через ефект від ширококутного об'єктиву. ALMA є найпотужнішим у світі телескопом для вивчення Всесвіту в субміліметровому та міліметровому діапазоні хвиль. Будівельні роботи на ALMA будуть завершені у 2013 році, коли в дію буде введено 66 подібних високоточних антен. В даний час телескоп перебуває на своїй початковій стадії ранніх наукових спостережень. Хоча його не повністю побудовано, телескоп вже надає видатні результати, випереджаючи всі інші подібні субміліметрові масиви.

У небі над антенами сяють незліченні зорі, неначе далекі коштовності. Також виділяються два інших відомих небесних об'єкти. Перший - це Місяць, що увінчує зображення. Другий - це Чумацький Шлях, неначе імлисте пасмо крізь небо, затьмарене Місяцем. Темні місця в межах смуги є ділянками, де світло від зірок заблоковане міжзоряним пилом.

Дане фото одержане фото-амбасадором ESO Бабаком Тафреші. Бабак також є засновником The World At Night - міжнародної програми створення та показів колекції чудових фотографій та покадрового відео найкрасивіших та історичних мість світу на нічному тлі зірок, планет та небесних явищ.

ALMA є міжнародним астрономічним об’єктом. Він являється партнерством Європи, Північної Америки та Східної Азії у співпраці з Республікою Чилі.  Будівництво та управління ALMA від імені Європи проводить ESO, від імені Північної Америки - Національна Радіоастрономічна Обсерваторія (NRAO), від імені Східної Азії - Національна Астрономічна Обсерваторія Японії (NAOJ). Спільна Обсерваторія ALMA (JAO) забезпечує єдине керівництво та управління будівництвом, введення в експлуатацію та експлуатацію ALMA.

Посилання

• Більше про ALMA в ESO
• Joint ALMA Observatory
• ESO Photo Ambassadors

У цьому році ESO відсвяткує свою 50-у річницю. Щоб відзначити цей важливий ювілей, ми показуємо вам епізоди нашої історії. Раз на місяць протягом 2012 року в "Зображення Тижня" ви зможете побачити порівняльні види того, як воно було раніше та як стало зараз, як все змінилося за останні десятиліття на місцях обсерваторій Ла Сілла та Паранал, в офісах ESO в Сантьяго-де-Чилі та в штаб-квартирі в Гархінзі коло Мюнхена в Німеччині.

У цьому місяці ми показуємо частину ESO, на яку час майже не впливає. Після довгого міжконтинентального перельоту в Сантьяго, або після нічних змін спостережень на телескопах, що може бути краще, ніж зручний будинок, де можна відновити сили та відпочити перед продовженням подорожі? Від перших років організації, гостьовий дім ESO в Сантьяго був таким місцем для астрономів, котрі відвідують обсерваторії ESO в Чилі. Наші фото "Тоді і Зараз" за цей місяць показують вигляд вітальні у 1996 році та тепер.

Гостьовий будинок - це велика вілла в тихій частині чилійської столиці. Він відомий серед співробітників ESO та приїзджих астрономів в якості затишної гавані на довгому шляху між Європою та далекими обсерваторіями. Швидше за все, майже всі європейські астрономи, котрі відвідували обсерваторії на Ла Сілла, Параналі та Чахнантор, пройшли через гостьовий будинок. Тут вони можуть оговтатися від поїздки, поспілкуватися з іншими астрономами, підготуватися до спостережень. А новачки можуть отримати свої перші уявлення про нічне південне небо.

Іще в 1964 році, зі збільшенням активності ESO в Сантьяго, в місті було вирішено придбати земельну ділянку, що не залежати готелів. Будинок було куплено у березні 1965 року. Спершу його використовували як для адміністративних справ, так і будиночок для гостей. Та на початку 1970-х років адміністративні приміщення ESO були перенесені у новий будинок у Вітакурі, в декількох кілометрах від міста, що дозволяє використовувати гостьовий будинок виключно для відпочинку астрономів та інших співробітників, втомлених від подорожі.

Як видно на цих двох світлинах, гостьовий будинок не сильно змінився за ці роки. Наразі доступний бездротовий доступ в Інтернет та більш сучасні кавоварки, але будинок залишається спокійним та тихим притулком. Чудове місце, щоб розслабитися та підготуватися до виснажливих, але захоплюючих ночей спостережень, а можливо і до майбутнього великого відкриття.

Посилання

• Історичне зображення
• Сучасне зображення
• Порівняння історичного та сучасного зображень

Дане нове барвисте зображення показує ділянку зореутворення LHA 120-N44 [1] в Великій Магеллановій Хмарі - малій галактиці, котра є супутником Чумацького Шляху. Картина поєднує в собі зображення у видимому світлі від 2.2 м телескопа MPG/ESO в обсерваторії ESO Ла Сілла в Чилі із зображеннями в інфрачервоному світлі та рентгенівських променях від орбітальних обсерваторій.

У центрі цієї дуже багатої на газ, пил та молоді зорі ділянки знаходиться зоряне скупчення NGC 1929. Його масивні зірки виробляють інтенсивне випромінювання, на високих швидкостях виштовхують свою речовину, створюючи зоряні вітри, стрімко проходячи свої короткі, але яскраві життя, щоб вибухнути як наднові. Вітри та ударні хвилі від вибухів наднових утворили в навколишньому газі величезну порожнину, звану "надбульбашка".

Спостереження від Космічної Рентгенівської Обсерваторії "Чандра" від NASA (забарвлені в сині кольори) показують гарячі ділянки, створені цими зоряними вітрами та ударними хвилями, в той час як спостереження від Космічного Інфрачервоного Телескопа "Спітцер" (показані червоним) відзначають місця холодних газу та пилу. Зображення у видимому світлі від 2.2 м телескопа MPG/ESO (жовті кольори) завершує картину, показуючи власне гарячі молоді зорі, а також світні хмари газу та пилу, котрі їх оточують.

Поєднання різного типу зображень цієї ефектної ділянки дозволило астрономам вирішити загадку: чому N44 та інші подібні "надбульбашки" виділяють такі сильні рентгенівські промені? Відповідь здається така, що є два додаткових джерела яскравого рентгенівського випромінювання: ударної хвилі від наднових стикаються зі стінками порожнин, та гаряча речовина випаровується зі стінок порожнини. Зображення демонструє це рентгенівське випромінювання від краю "надбульбашки".

Посилання

• NASA’s Chandra X-ray Observatory
• NASA’s Spitzer Space Telescope

Посилання

[1] Позначення цього об'єкта вказує про те, що він був включена в "Catalogue of H-alpha emission stars and nebulae in the Magellanic Clouds", складений та опублікований в 1956 році американським астрономом та астронавтом Карлом Хеніце (1926-1993). Літера "N" вказує, що це туманність. Об'єкт часто називають просто N44.

На цьому чудовому зображенні, отриманому Жюльєном Жіраром, ми бачимо, як потужний лазерний промінь із Дуже Великого Телескопа (VLT) ESO "малює" нічне небо над чилійською пустелею Атакама. Обертання Землі під час 30-и хвилинної експозиції та рух лазеру під час стеження за об’єктом - ось чому промінь виглядає віялом. Це також пояснює, чому зорі розтягнуті у криві стежки, являючи тонкі відмінності в своїх кольорах.

Лазер використовується, щоб створити на небі цяточку світла (штучну "зірку") за рахунок світіння іонізованих атомів натрію в атмосфері Землі на висоті 90 км. Вимірювання даної так званої "опорної зорі" використовується для корекції ефекту розмиття атмосфери під час астрономічних спостережень у методі, відомому як адаптивна оптика. Хоча доволі яскраві звичайні зірок також використовуються для систем адаптивної оптики, лазерна "опорна зоря" може знаходитись там, де для нас це необхідно, завдяки чому адаптивна оптика може бути використана для спостереження об’єктів по усьому небі.

На світлині видно чотири великих башти 8.2 м телескопів VLT разом із меншим Оглядовим Телескопом VLT (VST) на задньому плані. Жюльєн є астрономом ESO, котрий постійно живе в Чилі та працює на VLT. У ніч, коли було зроблене дане фото, він допомагав проводити спостереження на правому телескопі і скористався можливістю, щоб встановити свою камеру на фотографічному штативі, перш ніж повернутися в будівлю управління, щоб провести спостереження.

Через обертання куполів телескопів під час тривалої експозиції, вони виглядають дещо розмитими. Також можна побачити слабкі люнцюжки світла - це люди із ліхтариками проходили між телескопами.

Жюльєн виклав цю світлину в Your ESO Pictures Flickr group. Дана група регулярно переглядається у пошуках кращих фотографій, котрі обираються, щоб бути показаними в наших популярних випусках "Зображення Тижня", або в нашій галереї. У 2012 році в рамках 50-ю річниці Європейської Південної Обсерваторії, ми також вітаємо ваші зображення, пов’язані з історією ESO.

Посилання

• This photograph, with annotations, on Julien Girard’s Flickr photostream
• Julien Girard’s Flickr photostream
• The “Your ESO Pictures” Flickr group
• The "Your ESO Pictures" announcement

Невпинно наглядає за антенами Великого Міліметрово-субміліметрового Масиву Атакама (ALMA) Оріон - Зоряний Мисливець, котрий сяє високо на чилійському нічному небі. Завдяки його характерному абрису пісочного годинника та трьох яскравих зорям у Поясі Оріона, це сузір'я легко впізнати. Оскільки зображення одержане у південній півкулі, "меч" Оріона знаходиться вище пояса. "Меч" є притулком одного із найбільш чудових об’єктів нічного неба - туманності Оріона, котра виглядає наче середня "зірка" в "мечі", нечітку форму котрої видно неозброєним оком при хороших умовах.

Три антени ALMA антени, видимі на зображенні, являють собою лише невелику частину повного масиву, який матиме загалом 66 антен. ALMA поєднує сигнали від антен, розділених відстанями до 16 кілометрів, в єдиний гігантський телескоп, використовуючи метод інтерферометрії. Хоча його будівництво планується завершити до 2013 року, перші наукові спостереження із частковим масивом були розпочаті в кінці 2011 року.

Розташування на висоті 5000 метрів плато Чахнантор в передгір'ях чилійських Анд, в одному з найбільш посушливих місць світу, гарантує ALMA надзвичайні умови для спостережень. Висока суха місцина, така як Чахнантор, була необхідна тому, що водяна пара та кисень в атмосфері Землі сильно поглинають міліметрові та субміліметрові хвилі, для спостереження на котрих ALMA і призначений.

На цій світлині антени, котрі були випробувані в Центрі Технічної Підтримки (OFC) ALMA, що розташований на висоті трохи нижче 2900 метрів. Після перевірки та повністю обладнані, вони були доправлені на плато Чахнантор, щоб розпочати свою роботу.

Дане фото було зроблене Адріаном Расселом, який представив його на Your ESO Pictures Flickr group. Ця група регулярно переглядається у пошуках кращих фотографій, котрі обираються, щоб бути показаними в наших популярних випусках "Зображення Тижня", або в нашій галереї. У 2012 році в рамках 50-ю річниці Європейської Південної Обсерваторії, ми також вітаємо ваші зображення, пов’язані з історією ESO.

ALMA є міжнародним астрономічним об’єктом. Він являється партнерством Європи, Північної Америки та Східної Азії у співпраці з Республікою Чилі. Будівництво та управління ALMA від імені Європи проводить ESO, від імені Північної Америки - Національна Радіоастрономічна Обсерваторія (NRAO), яка управляється корпоративною Асоціацією Університетів (AUI), від імені Східної Азії - Національна Астрономічна Обсерваторія Японії (NAOJ). Спільна Обсерваторія ALMA (JAO) забезпечує єдине керівництво та управління будівництвом, введення в експлуатацію та експлуатацію ALMA.

Посилання

• Adrian Russell’s Flickr photostream
• This photograph on Flickr
• The Your ESO Pictures Flickr group
• The Your ESO Pictures announcement
• Більше про ALMA в ESO
• The Joint ALMA Observatory

У цьому році ESO відсвяткує свою 50-у річницю. Щоб відзначити цей важливий ювілей, ми показуємо вам епізоди нашої історії. Раз на місяць протягом 2012 року в "Зображення Тижня" ви зможете побачити порівняльні види того, як воно було раніше та як стало зараз, як все змінилося за останні десятиліття на місцях обсерваторій Ла Сілла та Паранал, в офісах ESO в Сантьяго-де-Чилі та в штаб-квартирі в Гархінзі коло Мюнхена в Німеччині.

Дана пара світлин показує краєвид від в’їзду в обсерваторію Паранал на півночі Чилі, дивлячись на вершину гори Паранал, як то було в 1987 році і на даний час.

Ділянка гори Паранал був вперше обстежена в якості можливої ​​домівки для майбутнього Дуже Великого Телескопа (VLT) у 1983 році групою, до складу котрої входив тодішній Генеральний Директор ESO Лодевейк Вольтьер (докладніше див. Messenger, № 64, стор 5-8). У 1987 році до вершини було прокладено грунтовий шлях, а після було побудовано постійну станцію моніторингу навколишніх природних умов. Історична світлина показує вид на той час.

Результати обстежень гори були дуже хорошими: умови для спостережень явно кращі, ніж в обсерваторії ESO Ла Сілла та на іншіх місцях на стадії досліджень. Вони спонукали до рішення побудувати VLT на горі Паранал, котре було ухвалене Радою ESO в грудні 1990 року (див. eso9015).

Багато що змінилося на Параналі за 25 років після дати історичної світлини. Вершина гори була вирівняна, до неї було прокладено сучасну дорогу. Очевидно, що телескопи обсерваторії також були збудовані. Діючу обсерваторію можна побачити на сучасній світлині. На вершині зараз стоять чотири 8.2 м телескопи групи VLT разом із чотирма меншими 1.8 м допоміжними телескопами, які використовуються для інтерферометрії, а також 2.6 м Оглядовий Телескоп VLT. В околиці в’їздних воріт було зведено багато споруд базового табору обсерваторії. Щоб побачити вигляд у протилежному напрямку, тобто дивлячись вниз із гори на базовий табір, див. раніше "Зображення Тижня" potw1230.

Посилання

• Історичне зображення
• Сучасне зображення
• Порівняння зображень

На Землі кокони пов'язані із новим життям. В космосі теж є "кокони", але замість того, щоб захищати лялечки, аж поки ті не перетворяться на метеликів, вони є місцями народження нових зірок.

Червона хмара на цьому зображенні, одержаному при допомозі інструменту EFOSC2 на Телескопі Нової Технології (NTT) ESO, являє собою чудовий приклад одного із таких місць зореутворення. Дана хмара, котра має назву RCW 88, знаходиться близько десяти тисяч світлових років від Землі, а за розміром близько дев'яти світлових років в поперечнику. Хмара не з шовку, як кокон метелика, а із сяючого водню, котрий оточує недавно утворені зорі. Нові зорі утворюються із хмар цього водню, коли останні стискаються під діює їх власної гравітації. Деякі із більш зрілих зірок вже яскраво сяють, що їх навіть видно крізь хмару.

Дані молоді гарячі зорі дуже енергетичні, через що випускають потужне ультрафіолетове випромінювання, котре вириває електрони із атомів водню в хмарі, залишаючи позитивно заряджені ядра - протони. Оскільки електрони знову захоплюються протонами, то при цьому вони випромінюють H-альфа світло, яке має характерне червоне світіння.

Спостереження за небом через H-альфа фільтр є найпростішим способом для астрономів у пошуках подібних місць зореутворення. Виділений H-альфа фільтр був одним із чотирьох, які використовувались для виробництва даного зображення.

Дивлячись вниз із місця біля Дуже Великого Телескопа (VLT) ESO, котрий на горі Паранал в чилійській пустелі Атакама, ми бачимо базовий табір обсерваторії, що простягається нижче. Готель "Paranal Residencia" із опуклою частиною даху - рай для тих, хто працює на горі, можна побачити недалеко від центру зображення. Зліва від Residencia, на іншій стороні дороги - то гімнастичний зал базового табору, а лівіше від нього знаходиться споруда Mirror Maintenance Building (MMB), де гігантські дзеркала VLT періодично очищають і знову відновлюють. За MMB стоїть місцева електрична підстанція, а далі ліворуч бачимо будівлю механічної майстерні. На передньому плані гори в’ється "Зоряний Шлях" - пішохідна доріжка від Residencia на вершину.

Сонце вже зайшло близько чверті години, перш ніж була зроблена ця фотографія, залишивши базовий табір купатись в гарному оранжевому світлі. Сутінки створюють м’які тіні, які надають пагорбам велику просторову глибину. Таким Паранал можна побачити тільки під час так званих "золотих годин" перед сходом або після заходу сонця, тому що прямі сонячні промені протягом дня створюють невблаганні контрасти освітлення.

Дане панорамне фото зроблене фото-амбассадором ESO Герхардом Гюдеполем.

Посилання

• ESO Photo Ambassadors

На цій фотографії зображена одна із 12 метрових європейських антен Великого Міліметрово-субміліметрового Масиву Атакама (ALMA), яка переїздить на місце Operations Support Facility (OSF). Від часу, коли дана фотографія була зроблена, ця антена та інші їй подібні, були введені в експлуатацію і ALMA почав наукові спостереження із частковим масивом (див. eso1137). Зовсім недавно, в четвер 12 липня, завершився конкурс проектних пропозицій для наступного етапу спостережень із ALMA. Від астрономів всього світу було отримано більше 1100 пропозицій.

ALMA проводить свої спостереження на плато Чахнантор на висоті 5000 метрів. Після завершення будівництва, ALMA буде масивом із 66 високоточних параболічних антен 12 м та 7 м діаметру, розташованих на відстанях до 16 кілометрів, котрі працюватимуть разом, як єдиний телескоп, на довжинах хвиль від 0.32 до 3.6 мм. Більше половини із 66 антен вже на плато Чахнантор (див. ann12035). Двадцять п'ять антен ALMA надаються ESO згідно угоди із Європейським консорціумом AEM, інші 25 антен надаються Північною Америкою, а 16 - Східною Азією.

Антени, кожна із яких важить близько 100 тонн, зібрані та випробувані на Operations Support Facility (OSF), що знаходиться в пустелі Атакама в Чилі на висоті 2900 метрів. Звідти їх перевозять на плато Чахнантор (5000 метрів над рівнем моря) за допомогою двох спеціально розроблених перевізників антен ALMA. Ці перевізники є величезними машинами на 28-и шинах: 10 метрів в ширину, 20 метрів в довжину та 6 метрів у висоту. Кожен із них важить 130 тонн і має потужність, як два двигуни боліда Формула-1. Один з перевізників "Отто", який ви бачите на цій світлині, був зроблений, коли перша європейська антена була передана обсерваторії в квітні 2011 року.

ALMA є міжнародним астрономічним об’єктом. Він являється партнерством Європи, Північної Америки та Східної Азії у співпраці з Республікою Чилі. Будівництво та управління ALMA від імені Європи проводить ESO, від імені Північної Америки - Національна Радіоастрономічна Обсерваторія (NRAO), яка управляється корпоративною Асоціацією Університетів (AUI), від імені Східної Азії - Національна Астрономічна Обсерваторія Японії (NAOJ). Спільна Обсерваторія ALMA (JAO) забезпечує єдине керівництво та управління будівництвом, введення в експлуатацію та експлуатацію ALMA.

Зображення туманності на прізвисько "Котяча Лапка" поновлене у поєднанні із даними від 2.2 м телескопа MPG/ESO та від маститих астрономів-любителів Роберта Гендлера і Райана М. Хеннехоу. Характерна форма туманності проявлена в червонувато пухнастих хмарах газу, що світяться на темному небі, посипаному зорями.

Зображення було одержане шляхом об'єднання існуючих спостережень від 2.2 м телескопа MPG/ESO в обсерваторії Ла Сілла в Чилі (див фото-реліз ESO eso1003) із 60 годинною експозицією на 0.4 м телескопі, зробленою Гендлером та Хеннехоу.

Дані спостережень від 2.2 м телескопа MPG/ESO були об'єднані із "колірною інформацією" (фото, одержані через кольорові фільтри) від Гендлера та Хеннехоу, що дозволило зробити красиву комбінацію фотографічних даних від аматорського та професійного телескопів. Наприклад, додаткова "колірна інформація" виявляє слабкий блакитний серпанок у центральному регіоні, який не видно на оригінальному зображенні від ESO, а дані від ESO сприяють більш дрібній деталізації. Остаточне зображення значно інформативніше, ніж сума його частин.

Вдало названа туманність "Котяча Лапка" (також відома, як NGC 6334) знаходиться в сузір'ї Скорпіона. Незважаючи на те, що на небі її видно близько до центру Чумацького Шляху, вона перебуває відносно недалеко від Землі на відстані близько 5500 світлових років. Її розмір становить близько 50 світлових років в поперечнику. Дана туманність є однією із найбільш активних областей зореутворення в нашій Галактиці, що містять масивні яскраві молоді блакитні зорі, які сформувалися за останні кілька мільйонів років. Вона є господинею ймовірно десятків тисяч зірок в цілому, деякі з котрих видно, а інші досі приховані в хмарах газу та пилу.

Посилання

• Robert Gendler’s website

У цьому році ESO виповнюється п'ятдесять, і щоб відзначити цей важливий ювілей, ми показуємо вам моменти її історії. Раз на місяць протягом 2012 року, спеціальний випуск Зображення Тижня "Тоді і Зараз" показує, як все змінилося за останні десятиліття на містях обсерваторій Ла Сілла та Паранал, в офісах ESO, котрі в Сантьяго-де-Чилі, в штаб-квартирі в Гархінзі біля Мюнхена в Німеччині.

Починаючи від лютого 2002 року (див. eso0205), готель Residencia надав житло для людей, що працюють позмінно на місцині флагманської обсерваторії ESO - на горі Паранал в пустелі Атакама в Чилі, котра є домівкою Дуже Великого Телескопа (VLT) ESO. Цьогомісячні "Тоді і Зараз" фотографії, котрі зроблені фото-амбасадором ESO Герхардом Гюдеполем, дають нам унікальну картину того, як був побудований цей оазис у пустелі.

Історична фотографія показує Residencia під час будівництва в кінці 2000 року. Будівля була спроектована німецькою архітектурною фірмою Auer+Weber. Вона має підземну L-подібну форму. Будівельні матеріали мають той же колір, як і пустеля, щоб допомогти готелю вписуватися в ландшафт, а частково завершена центральна частина Residencia нагадує амфітеатр із кам'яними рівнями, відкритими для безхмарного неба.

Сьогодні Residencia виглядає зовсім не так! Незважаючи на підземне розміщення, характерний дизайн будівлі створює інтер'єр відчуття відкритого простору. Центральний зал захищений 35-метрової ширини заскленим склепінням, яке дозволяє природне освітлення в середині. Стерильний амфітеатер 2000-х років перевинайшли як пишний тропічний сад із басейном. Сад та басейн призначені для підвищення вологості в приміщеннях, що дозволяє співробітникам деякий перепочинок від украй посушливих зовнішніх умов, в одному з найбільш сухих місць на Землі.

Завдяки унікальному дизайну Residencia, його слава поширилася за межі астрономічної спільноти. Наприклад, в 2008 році тут проходили зйомки ключових сцен фільму про Джеймса Бонда "Квант милосердя" із Residencia в ролі готелю “Perla de las Dunas” [1]. У 2009 році Residencia був обраний британською газетою Guardian в якості однієї з "10 кращих будівель десятиліття" (див. ann0940), а в 2012 році, обсерваторія Паранал та Residencia були показані в рамках рекламної кампанії Land Rover “Perfect Places” (див. ann12008).

Примітки

[1] Більше інформації про Джеймса Бонда на Параналі: eso0807, eso0838 та http://www.eso.org/public/outreach/bond/BondatParanal.html

Посилання

• Історичне зображення
• Сучасне зображення
• Порівняння зображень
• ESO Photo Ambassadors

Холодної темної ночі на Марсі, посеред безводної пустелі, до одинокого людського поселення на вершині старої гори, в’ється вузька дорога, освітлена електричними вогнями. Щось таке може собі уявити любитель наукової фантастики, дивлячись на цей майже неземний пейзаж.

Насправді фотографія показує наземну обсерваторію ESO Паранал, де знаходиться Дуже Великий Телескоп (VLT). Тим не менш, можна легко собі уявити, що це майбутній вигляд Марсу десь в кінці століття. Саме тому Жульєн Жірар, який одержав цю фотографію, називає її "Марс 2099".

Розташована на висоті 2600 метрів, обсерваторія ESO Паранал знаходиться в одному із найбільш посушливих та безлюдних місць на Землі, котре в пустелі Атакама в Чилі. Краєвид настільки нагадує Марс, що Європейська Космічна Агенція (ESA) і NASA випробовують тут свої марсоходи. Наприклад, недавно команда ESA провела випробування автоматичного марсоходу "Шукач", про що написано в ann12048.

Ця фотографія була зроблена в сутінках із сусіднього піку, де стоїть оглядовий телескоп VISTA, дивлячись на VLT у південно-західному напрямі. Приблизно за 12 км на захід знаходиться Тихий океан. Видно Чумацький Шлях, що підіймається над вершиною Паранал, та чітку ознаку південного неба - сузір'я Південного Хреста.

В безмісячні ночі небо над Параналом може бути настільки ясним і темним, що світло від Чумацького Шляху відкидує тіні. Ось чому ESO вибрала це місце для VLT і тепер має вигоду від одних із кращих у світі умов для спостережень.

Жульєн Жірар є астроном із ESO, який живе в Чилі та працює на VLT. Він представив цю фотографію у групі Your ESO Pictures Flickr. Дана група на Flickr регулярно переглядається, щоб вибрати кращі фото для випусків "Зображення Тижня", або для нашої галереї. У 2012 році, в рамках 50-річчя Європейської Південної Обсерваторії, ми також будемо дуже вдячні за ваші зображення, пов’язані із історією ESO.

Посилання

• Сповіщення "Марсохід-робот пройшов випробування в обсерваторії ESO Паранал"
• STFC press release, “Revolutionary navigation system for future Mars rovers”
• This photograph, with annotations, on Julien Girard’s Flickr photostream
• Julien Girard’s Flickr photostream
• The “Your ESO Pictures” Flickr group
• The "Your ESO Pictures" announcement

Одним із найголовніших ворогів астрономів є земна атмосфера, котра робить вигляд об’єктів розмитими під час їх спостережень із наземними телескопами. Для протидії цьому, астрономи використовують технологію звану "адаптивна оптика", в котрій, керовані спеціальним комп’ютером, дзеркала телескопів змінюють свої форми сотні разів на секунду, щоб виправити вплив атмосфери.

Перед нами чудовий образ "Йепун" [1] - одного із чотирьох 8.2 м телескопів групи Дуже Великого Телескопа (VLT), що випускає потужний жовтий лазерний промінь в небо. Цей промінь створює сяючу пляму ("штучна зоря") високо в земній атмосфері, на висоті 90 км, збуджуючи шар атомарного натрію. Данa Laser Guide Star (LGS) є частиною адаптивної оптичної системи VLT. Світло, котре вертається від "штучної зорі", використовується в якості опорного сигналу для контролю викривлення форми дзеркал із метою компенсації атмосферного впливу, що дозволяє одержувати астрономічні зображення такі ж чіткі як від космічного телескопа.

Лазер "Йепун" не єдине, що сяє на небі. Також можна побачити Велику та Малу Магеланові Хмари ліворуч та праворуч відповідно від лазерного променя. Ці близькі від нас неправильні галактики є помітними об’єктами південної півкулі, котрі можна легко спостерігати неозброєним оком. Помітна яскрава зоря ліворуч від Великої Магаланової Хмари - то Канопус, котра є найяскравішою зорею в сузір’ї Кіля. У правій верхній частині зображення ми бачимо Ахернар - найяскравішу зорю сузір’я Ерідан.

Дане фото було одержане фото-амбасадором ESO Бабаком Тафреші.

Примітки

[1] Чотири телескопи групи VLT мають назви небесних тіл на мові мапудунгун корінного населення народу мапуче. Ось ці назви: Antu (UT1, Сонце), Kueyen (UT2, Місяць), Melipal (UT3, Південний Хрест) та Yepun (UT4, Венера).

Багато астрономічних фотографій зображують чудові небесні види і ця не є винятком. Тим не менш, в даній панорамі є щось незвичайне. За Дуже Великим Телескопом (VLT) ESO видно два зоряних потоки, котрі сходять донизу, наче водопади, або ж здіймаються до небес, як стовпи диму. Це тому, що дана панорама охоплює все небесне склепіння від зеніту до горизонту та на всі 360 градусів навколо. Два потоки насправді є однією смугою площини нашої галактики Чумацького Шляху, що аркою простирається на небі від горизонту до горизонту. Окільки вона проходить над головою, то здається розкиданою по всьому верхньому краї панорами через неминуче спотворення зовнішнього вигляду, котре буває при спробі відобразити небесне склепіння на плоскому прямокутному зображенні.

Щоб зрозуміти картину, уявіть, що її лівий край приєднаний до правого, створюючи кільце навколо вас, а верхній край звертається в одну точку над головою. Таким чином, зображення охоплює все небесне склепіння над вами.

На лівій частині зображення, над будівлею обсерваторії можна побачити вітровказівник на опорі. Зліва від нього яскрава пляма Малої Магелланової Хмари, сусідки нашої галактики. Праворуч, у площині Чумацького Шляху, бачимо червонувате світіння туманності Кіля. Над нею темна туманність Вугільний Мішок, поруч із Південним Хрестом, а трохи вище видно дві яскраві зорі - то альфа і бета Центавра. Чотири високих споруди - це башти 8.2 м Головних Телескопів групи VLT. Між ними двома, на правій частині зображення, видно малу башту Оглядового Телескопа VLT. Далі праворуч планета Венера сяє над горизонтом.

Дана панорама, яка показує не тільки VLT на вершині гори Паранал, але і чудове небо, котре обсерваторія досліджує, була створена фото-амбасадором ESO Сержем Брюньє. Так само, як передові сучасні технології VLT розширюють наше уявлення про Всесвіт, Серж використовував найсучасніші фотографічні методи, щоб захопити всю небесну півкулю в одному зображенні, що є набагато більше, ніж наші очі могли б побачити за один погляд.

Посилання

• ESO Photo Ambassadors
• Experience more breathtaking panoramas in ESO’s Virtual Tours

У цьому році ESO виповнюється п'ятдесять, і щоб відзначити цей важливий ювілей, ми показуємо вам моменти її історії. Раз на місяць протягом 2012 року, спеціальний випуск Зображення Тижня "Тоді і Зараз" показує, як все змінилося за останні десятиліття на містях обсерваторій Ла Сілла та Паранал, в офісах ESO, котрі в Сантьяго-де-Чилі, в штаб-квартирі в Гархінзі біля Мюнхена в Німеччині.

Наша пара світлин за цей місяць демонструє, як разюче із часом змінились обчислювальні потужності в ESO. На обох фото австрійський астроном Руді Альбрехт стоїть перед комп’ютерними системами ESO, але ці світлини розділені десятиліттями.

На даному історичному фото, зробленому в 1974 році в офісі ESO в Сантьяго (Чилі), ми бачимо австрійського астронома Руді Альбрехта з олівцем в руках під час перегляду програмного коду перед телетайпом. Тоді він працював над програмним забезпеченням для спектрального сканера, прикріпленого до 1м телескопа ESO [1], розташованого в обсерваторії Ла Сілла. Дані оброблювали в Сантьяго із використанням міні-комп'ютера Hewlett-Packard 2116, який можна побачити позаду принтера. Цей громіздкий комп'ютер із одним процесором та небаченими на той час 16 кілобайтами магнітної оперативної пам'яті (!), зберігав результати обчислень на магнітну стрічку, котру астрономи могли забрати у свої інститути для для подальшої обробки. Для обробок файлів на стрічці, котрі були більші, ніж обсяг доступної пам'яті, Альбрехт розробив систему віртуальної пам'яті, котру він надав у Hewlett Packard Software Center.

Сучасне фото показує Альбрехта в Центрі Даних у штаб-квартирі Європейської Південної Обсерваторії в Гархінзі біля Мюнхену (Німеччина), де архівуються та розподілюються дані від телескопів ESO. Він знаходиться поряд зі стійкою, в котрій розміщена комп’ютерна система із 40 процесорними ядрами, 138 терабайтами постійної пам’яті та 83 ГБ оперативної пам'яті, що більше ніж в 5 мільйонів разів переважає комп'ютер, використовуваний ним в 1974 році! Навіть планшетний комп'ютер, котрий у його руках, набагато перевершує стару машину, а також забезпечує сучасну альтернативу олівцеві та паперу.

Завдяки багаторічному розвитку, сучасні обчислювальні системи ESO спроможні обробити потоки наукових даних від телескопів обсерваторії. Досягнення в конструюванні телескопів, приймачів та комп'ютерних технологій призвели до того, що обсерваторії в наш час виробляють великі обсяги зображень, спектрів та каталогів. Наприклад, два оглядових телескопи VST і VISTA в обсерваторії Паранал продукують більше 100 Терабайт даних на рік.Це дуже велика різниця від часів магнітної стрічки та 16 кбайт оперативної пам'яті!

Примітки

[1] 1 м телескоп ESO завершив свою роботу у 1994 році.

Фото-амбасадор ESO Бабак Тафреші сфотографував цей чудовий образ антен Великого Міліметрово-субміліметрового Масиву Атакама (ALMA) на тлі пишноти Чумацького Шляху. Багатство неба на зображенні свідчить про неперевершені умови для астрономічних спостережень на 5 км висоті плато Чахнантор в чилійській пустелі Атакама.

Зображення показує сузір'я Кіля та Вітрил. Темні клаптики пилових хмар Чумацькому Шляху утворюють низку від трохи ліворуч середини верхньої частини зображення навкіс до низу. Яскраво-помаранчева зоря в верхній лівій частині - то Сухайль в Парусах, а схожа на неї помаранчева зоря ближче до середини - то Авіор в Кілю. Неподалік ми бачимо три яскравих блакитних зорі, котрі наче складають літеру "L": дві лівих належать до сузір’я Парусів, а права до сузір’я Кіля. Нижче цих зірок, саме в центрі зображення рожевим сяйвом мерехтить туманність Кіля (eso1208).

ESO - європейський партнер ALMA, надає до складу телескопа 25 антен із загального числа 66. Дві антени ближче до камери, на котрих уважний глядач може знайти маркування "DA-43" і "DA-41", є взірцями подібних європейських антен. Будівництво повного масиву ALMA буде завершено в 2013 році, але телескоп вже проводить наукові спостереження із частковою антенною решіткою.

Бабак Тафреші є засновником The World At Night - міжнародної програми створення та показів колекції чудових фотографій та покадрового відео найкрасивіших та історичних мість світу на нічному тлі зірок, планет та небесних явищ.

ALMA - міжнародний астрономічний об’єкт. Він являється партнерством Європи, Північної Америки та Східної Азії у співпраці з Республікою Чилі. Будівництво та управління ALMA від імені Європи проводить ESO, від імені Північної Америки - Національна Радіоастрономічна Обсерваторія (NRAO), яка управляється корпоративною Асоціацією Університетів (AUI), від імені Східної Азії - Національна Астрономічна Обсерваторія Японії (NAOJ). Спільна Обсерваторія ALMA (JAO) забезпечує єдине керівництво та управління будівництвом, введення в експлуатацію та експлуатацію ALMA.

Бабак Тафреші, один із фото-амбасадорів ESO, сфотографував це цікаве природне явище на плато Чахнантор, на котрому знаходиться Великий Міліметрово-субміліметрового Масив Атакама (ALMA).

Ліворуч вище в небі, слабо видно Велику і Малу Магелланову Хмари, а червонувате світіння туманності Кіля видніється близько до горизонту іще лівіше.

Пенітенти (кальгаспори) є природним чудом, знайденим у високогірних районах, таких як ось ці чилійські Анди, на висотах більших 4000 метрів над рівнем моря. Вони являють собою тонкі шипи та леза із злежалого снігу або льоду, часто утворюючи "зарості", "стеблини" яких тягнуться до Сонця. Пенітенти досягають висоти від декількох сантиметрів, чим нагадують низьку траву, до п'яти метрів, що дає враження льодяного лісу в пустелі.

Тонкощі механізму формування пенітентів досі не до кінця зрозумілі. Протягом багатьох років, жителі Анд вважали, що пенітенти є результатом сильних вітрів, поширених в гірських Андах. Однак сильні вітри мають лише обмежену роль у формуванні цих крижаних гребенів. В даний час вважається, що вони є результатом поєднання фізичних явищ.

Процес починається із сонячних променів на поверхні снігу. У зв'язку з дуже сухими умовами в цих пустельних районах, лід сублімується, а не тане, із твердого стану переходячи в газоподібне без плавлення, тобто минає рідку фазу води. Впадини в поверхні снігу захоплюють відбите світло, що призводить до більш глибокої сублімації та западин. В середині цих западин підвищена температура і вологість можуть призвести до танення. Цей позитивний зворотний зв'язок прискорює ріст характерної структури

Ці крижані статуї були названі в честь гостроверхих каптурів братства Nazarenos, котре по усьому світі бере участь у процесіях на Великдень. Дивлячись на пенітенти, не важко уявити їх як зібрання крижаних ченців, що зійшлися в місячному світлі.

Знімок був зроблений у бік дороги, що веде до ALMA. Обсерваторія, діяльність якої почалася 30 вересня 2011 року із спостережень циклу Ранньої Науки, в кінцевому рахунку складатиметься із 66 високоточних антен, котрі працюватимуть разом, як єдиний гігантський телескоп.

ALMA є міжнародним астрономічним об’єктом. Він являється партнерством Європи, Північної Америки та Східної Азії у співпраці з Республікою Чилі. Будівництво та управління ALMA від імені Європи проводить ESO, від імені Північної Америки - Національна Радіоастрономічна Обсерваторія (NRAO), яка управляється корпоративною Асоціацією Університетів (AUI), від імені Східної Азії - Національна Астрономічна Обсерваторія Японії (NAOJ). Спільна Обсерваторія ALMA (JAO) забезпечує єдине керівництво та управління будівництвом, введення в експлуатацію та експлуатацію ALMA.

Посилання

• Більше про ALMA
• More about penitentes
• ESO Photo Ambassadors

Перед нами UT4 - один із групи Дуже Великого Телескопа (VLT) ESO під час його нещодавнього короткого "полону" інженерами Європейської Південної Обсерваторії. Телескоп був оточений тимчасовою кліткою із риштування на час підготовки до встановлення нової Адаптивної Оптичної Системи (AOF). Даний проект перетворить UT4 в повністю адаптивний телескоп. AOF виправить ефект розмиття земною атмосферою, що дозволить одержувати набагато більш чіткі зображення на інструментах HAWK-I та MUSE

Багато нових компонентів буде долучено до UT4 в якості складників AOF. Серед них деформівне вторинне дзеркало (DSM): тонкостінне дзеркало 1.1 метра в діаметрі і лише 2 мм завтовшки. Це дзеркало є досить тонким, щоб його могли легко деформувати понад тисячу соленоїдів до тисячі разів в секунду, з метою протидії атмосферним спотворенням. DSM є найбільшим адаптивним дзеркалом сьогодення (ann12015). Іншим важливим елементом є чотири Laser Guide Star Facility (4LGSF) - чотири спеціальних телескопи, що посилають лазерні промені у найвищі шари атмосфери для створення "штучних зірок" [1] (ann12012). І нарешті, GRAAL та GALACSI -  модулі адаптивної оптики, котрі будуть відповідати за аналіз світла від "штучних зірок".

На фото інженер із ESO, котрий веде нагляд за ходом роботи на UT4. Щоб забезпечити повний доступ до телескопа, оправа головного дзеркала була тимчасово вилучена. Кабелі та труби також були видалені, а на їх місце були встановлені нові. У ході підготовки до установки електронних шаф та телескопів системи 4LGSF були долучені монтажні кріплення.

Коментарі

[1] Лазерні промені збуджують шар атомів натрію на висоті 90 км в земній атмосфері, змушуючи їх світитися як "штучні зірки".

У цьому році ESO виповнюється п'ятдесять, і щоб відзначити цей важливий ювілей, ми показуємо вам моменти її історії. Раз на місяць протягом 2012 року, спеціальний випуск Зображення Тижня "Тоді і Зараз" показує, як все змінилося за останні десятиліття на містях обсерваторій Ла Сілла та Паранал, в офісах ESO, котрі в Сантьяго-де-Чилі, в штаб-квартирі в Гархінзі біля Мюнхена в Німеччині.

Ці дві фотографії були зроблені на вершині Ла Сілла - на горі висотою 2400 метрів, що на краю чилійської пустелі Атакама. Ла Сілла стала притулком для найпершої обсерваторії ESO. Історична фотографія, зроблена в 1975 році, показує деякі із вантажівок та іншого обладнання, що використовувалось для будівництва куполу 3.6 м телескопа ESO, яке проходило за спиною фотографа. Із лівого боку ми бачимо водяні резервуари для місцевих потреб.

На сучасній фотографії ми бачимо три нових телескопи, котрі на вигляд дуже відрізняються один від одного. Праворуч від водяних резервуарів знаходиться Телескоп Нової Технології ESO (NTT), на котрому провели перші спостереження 23 березня 1989 року. Цей 3.58 м телескоп був першим у світі телескопом із комп'ютерним управлінням головним дзеркалом, яке може змінювати свою форму під час спостереження для оптимізації якості зображення. Восьмикутний корпус башти NTT - це іще один технологічний прорив. Башта вентилюється при допомозі системи клапанів, що робить перетікання повітряного потоку повз дзеркало плавним, знижує турбулентність та призводить до більш чітких зображень.

Праворуч від NTT знаходиться швейцарський 1.2 м телескоп ім. Леонарда Ейлера, який має більш традиційну куполоподібну башту. Його використовує Женевська Університетська Обсерваторія (Женева, Швейцарія). Перше світло від зірок телескоп побачив 12 квітня 1998 року. Він використовується для пошуку екзопланет в південній частині неба: першим відкриттям із його допомогою були планети на орбіті навколо зорі Gliese 86 (див. eso9855). Із телескопом також спостерігають за змінними зорями, гамма-спалахами та активними ядрами галактик.

Праворуч на передньому плані будівля, котру прозвали "саркофаг". Це домівка TAROT (Télescope à Action Rapide pour les Objets Transitoires, or Rapid Action Telescope for Transient Objects) - телескопа швидкого реагування для спостережень нестаціонарних об'єктів, котрий дуже швидко реагує на попередження про гамма-спалахи від супутників, щоб точно визначити положення цих унікальних щвидкоплинних явищ. Цей відносно малий 25 см телескоп-робот почав працювати в обсерваторії 15 вересня 2006 р. Спостереження таких космічних вибухів дозволяють астрономам вивчати утворення чорних дір та еволюцію зірок із раннього Всесвіту. TAROT управляється консорціумом на чолі з Michel Boër із Обсерваторії Верхнього Провансу у Франції.

NTT управляється ESO, а телескопи ім. Леонарда Ейлера і TAROT належать до національних проектів, розташованих на Ла Сілла. Навіть сьогодні, через 40 років після її відкриття, обсерваторія Ла Сілла залишається на передньому краї астрономії.

Посилання

• Історичне зображення
• Сучасне зображення
• Порівняльне зображення історичного та сучасного фото
• Більше про Лa Сілла
• Press release on the occasion of the 40th anniversary, in 2009, of La Silla’s inauguration
• ESO timeline

Неземна краса пустелі Атакама в Чилі, де домівка Дуже Великого Телескопа (VLT), простягається до самого горизонту... На горі Паранал - найвищому місці в центрі цього зображення, розташовані чотири гігантських телескопи групи VLT, кожен із яких має дзеркало діаметром 8.2 м. На піку ліворуч від гори Паранал, ми бачимо оглядовий телескоп VISTA. Це 4.1 м телескоп для дослідження широких ділянок неба у пошуках цікавих цілей, які VLT, а також інші телескопи на Землі та в космосі, будуть вивчати більш докладно.

Дана місцевість пропонує одні із найкращих на Землі умов для спостережень нічного неба. У правій частині кругової панорами видно Сонце, котре сідає над Тихим океаном, кидаючи довгі тіні на гірський ландшафт. У лівій частині бачимо Місяць, що сяє на небі. Незабаром почнуться нічні спостереження...

Ця чудова панорама була зроблена фото-амбасадором ESO Сержем Брюньє. То один із багатьох вражаючих образів, в яких він захопив обсерваторії ESO, красиві місця їх розташувань та велич неба.

Посилання

• ESO Photo Ambassadors

Фото-амбасадор ESO Стефан Гюйсар захопив цю вражаючу панораму в чилійських Андах на місці розташування ALMA - Великого Міліметрово-субміліметрового Масиву Атакама. Високе (5 км на рівнем моря) надзвичайно сухе плато Чахнантор являє собою ідеальне місце для цього сучасного телескопа, який вивчає Всесвіт на міліметрових та субміліметрових довжинах хвиль світла.

Численні гігантські антени переважають у центрі зображення. Коли ALMA буде завершена, вона матиме загалом 54 параболічних антен 12 м діаметру. Дуга Чумацького Шляху над масивом слугує чудовим тлом. Коли проходили зйомки панорами, Місяць на небі перебував недалеко від центру Чумацького Шляху і його сяйво омивало антени моторошним нічним світінням. Карликові галактики Велика та Мала Магелланові Хмари - найбільші супутники Чумацького Шляху, виглядають як дві світні плями в небі зліва. А ось промайнув дуже яскравий метеор, виблискуючи біля Малої Магелланової Хмари...

Праворуч можна побачити кілька менших 7 м антен ALMA. Дванадцять їх будуть використані для створення Компактного Масиву Атакама. Ще далі направо сяє вогнями технічна споруда керування масивом. І нарешті ми бачимо тінь, котра насувається на цю будівлю від гірського піку Сьєрро Чахнантор.

ALMA є міжнародним астрономічним комплексом у партнерстві Європи, Північної Америки та Східної Азії у співпраці з Республікою Чилі. Будівництво та управління ALMA від імені Європи проводить ESO, від імені Північної Америки - Національна Радіоастрономічна Обсерваторія (NRAO), від імені Східної Азії - Національна Астрономічна Обсерваторія Японії (NAOJ). Спільна Обсерваторія ALMA (JAO) забезпечує єдине керівництво та управління будівництвом, введення в експлуатацію та експлуатацію ALMA.

Посилання

• ESO Photo Ambassadors
• Детальніше про ALMA в ESO
• The Joint ALMA Observatory

Телескоп Atacama Pathfinder Experiment (APEX) оглядає небо в ясну місячну ніч на плато Чахнантор - одиному із найвищих та найсухіших в світі місць розташування обсерваторій. Астрономічні скарби щедро наповнююють небо над телескопом, що свідчить про відмінні умови для спостережень в цій частині пустелі Атакама в Чилі.

Зліва сяють зорі, що утворюють хвіст сузір'я Скорпіона. Його "жало" представляють дві яскраві зірки, які особливо близькі одна до одної. Через все небо простягається смуга ледь світних хмар у площині Чумацького Шляху.

Між Скорпіоном та сусіднім правішим сузір'ям Стрільця, яке височить над тарілкою антени APEX, виразно видно іскристе зоряне угрупування. Це розсіяне скупчення Messier 7, також відоме як скупчення Птолемея. Нижче Messier 7 та трохи праворуч знаходиться скупчення "Метелик", або Messier 6. Далі праворуч, трохи вище над краєм тарілки APEX, видно невиразну слабку хмарку. Це і є знаменита туманність "Лагуна" (подивіться на неї ближче eso0936).

Маючи головну параболічну антену 12 м діаметру, APEX є найбільшим для субміліметрових довжин хвиль телескопом, що працює в південній півкулі. Із назви свідчить, що він є слідопитом для найбільшої в світі субміліметрової обсерваторії ALMA - Великого Міліметрово-субміліметрового Масиву Атакама, зведення якої буде завершене у 2013 році (eso1137). APEX, як і майбутні 66 антен ALMA, перебуває на 5 кілометровій висоті плато Чахнантор в Чилі. Його засновано на прототипі антени, сконструйованої для проекту ALMA. Даний телескоп знайде багато цілей, які ALMA матиме можливість вивчити в найменших подробицях.

Фото-амбасадор ESO Бабак Тафреші зробив цю панораму при допомозі телеоб'єктиву. Бабак також є засновником The World At Night - міжнародної програми створення та показів колекції чудових фотографій та покадрового відео найкрасивіших та історичних мість світу на нічному тлі зірок, планет та небесних явищ.

Детальніше

APEX є співробітництвом між Інститутом Радіоастрономії ім. Макса Планка(MPIfR), Космічною Обсерваторією Онсали (OSO) та ESO. Телескоп керується ESO.

ALMA є міжнародним астрономічним комплексом у партнерстві Європи, Північної Америки та Східної Азії у співпраці з Республікою Чилі. Будівництво та управління ALMA від імені Європи проводить ESO, від імені Північної Америки - Національна Радіоастрономічна Обсерваторія (NRAO), від імені Східної Азії - Національна Астрономічна Обсерваторія Японії (NAOJ). Спільна Обсерваторія ALMA (JAO) забезпечує єдине керівництво та управління будівництвом, введення в експлуатацію та експлуатацію ALMA.

Посилання

• Інформація про APEX
• ESO Photo Ambassadors

Незважаючи на те, що гора Чіко досягає висоти 5300 метрів над рівнем моря, вона лише невелика вершина на величному ландшафті плато Анд. Дійсно, її назва іспанській мові означає просто "невелика гора". Однак через своє положення на плато Чахнантор, вершина гори Чіко пропонує відмінне і порівняно легко доступне місце для огляду, з якого можна насолодитися цим прекрасним видом.

Це 360-градусний панорамний знімок зосереджений на північному сході, де проглядаються найвищі вулкани, більшість з яких вище 5500 метрів. В центрі знаходиться власне гора Чахнантор. Праворуч на плато знаходиться телескоп Atacama Pathfinder Experiment (APEX) та гора Часкон за ним. Далі направо на південний схід, плато Чахнантор майже повністю видно. На додаток до телескопа APEX, справа можна побачити три антени Великого Міліметрово-субміліметрового Масиву Атакама (ALMA). Багато чого нового там з’явилося із тих пір, коли ця панорама була взята.

Зліва від плато Чахнантор видно гору Токо. Далі ліворуч, на північному заході, ми бачимо, характерну конічну форму вулкана Ліканкабур.

На плато Чахнантор, на висоті 5000 метрів, повітря настільки розріджене та сухе, що здається ним ніколи не заповнити свої легені. Завдяки цим екстремальним умовам, міліметрове та субміліметрове випромінювання, що виходить із далекого Всесвіту, може пройти через земну атмосферу над плато та бути виявленим на землі із відповідними чутливими телескопами, такими як ALMA та APEX.

APEX є співробітництвом між Інститутом Радіоастрономії ім. Макса Планка (MPIfR), Космічною Обсерваторією Онсали (OSO) та ESO. Телескоп керується ESO.

ALMA є міжнародним астрономічним комплексом у партнерстві Європи, Північної Америки та Східної Азії у співпраці з Республікою Чилі. Будівництво та управління ALMA від імені Європи проводить ESO, від імені Північної Америки - Національна Радіоастрономічна Обсерваторія (NRAO), від імені Східної Азії - Національна Астрономічна Обсерваторія Японії (NAOJ). Спільна Обсерваторія ALMA (JAO) забезпечує єдине керівництво та управління будівництвом, введення в експлуатацію та експлуатацію ALMA.

Посилання

• This panorama, and others, can be seen as part of a stunning virtual tour of Chajnantor
• More ESO virtual tours

У цьому році ESO відсвяткує свою 50-у річницю. Щоб відзначити цей важливий ювілей, ми показуємо вам епізоди нашої історії. Раз на місяць протягом 2012 року в "Зображення Тижня" ви зможете побачити порівняльні види того, як воно було раніше та як стало зараз, як все змінилося за останні десятиліття на місцях обсерваторій Ла Сілла та Паранал, в офісах ESO в Сантьяго-де-Чилі та в штаб-квартирі в Гархінзі коло Мюнхена в Німеччині.

Цей історичний знімок був зроблений в 1970 році на Ла Сілла біля гуртожитків, розташованих на горі нижче від куполів телескопів. Ліворуч ми бачимо найвищу точку гори. Металева конструкція біля вершини не телескоп, а резервуар для води. Білий купол в центрі зображення є 1 м телескопом ESO системи Шмідта, котрий розпочав свою роботу в лютому 1972 року. У дальньому правому куті зображення над хребтом видно 1 м телескоп ESO, а з трохи лівіше можна бачити верхню частину купола телескопа Grand Prisme Objectif.

На сучасній фотографії, окрім тих самих будинків гуртожитків, ми бачимо будови останніх десятиліть. Найбільш разючі зміни видно у лівій частині зображення, де пік Ла Сілла. На найвищій точці стоїть 3.6 м телескоп ESO, який почав працювати в листопаді 1976 року і все ще використовується сьогодні. На ньому установлено інструмент HARPS, котрий є найпередовішим в світі мисливцем на екзопланети (див. eso1134 та eso1214 на теми деяких останніх результатів). 3.6 м телескоп, планований з моменту створення ESO, увінчував обсерваторію Ла Сілла в якості найбільшого телескопа, в свій час бувши інженерним чудом. Менший купол в передній частині 3.6 м телескопа належить допоміжному 1.4 м Coudé Auxiliary Telescope.

Праворуч та трохи нижче від 3.6 м телескопа стоїть споруда 3.58 метрового Телескопа Нової Технології (NTT), котру можна впізнати за кубічним металевим зовнішнім виглядом. NTT, котрий розпочав свою діяльність в березні 1989 року, був першим в світі телескопом із компьютерним управліням дзеркала. Він був використаний в якості попередника для Дуже Великого Телескопа (VLT), щоб перевірити багато нових технологій, які потім були використані в пізніших телескоп.

Іншими новинами на сучасній фотографії є ​​будівля майстерні під водяними резурвуарами та Differential Image Motion Monitor (DIMM), що використовується для вимірювання атмосферного сінгу: розташований на палях між майстернею та 1 м телескопом ESO системи Шмідта.

Навіть сьогодні Ла Сілла залишається дуже продуктивною обсерваторією, де відбуваються важливі відкриття. На NTT та 3.6-метровому телескопі було одержано важливі дані, які призвели до відкриття прискорення розширення Всесвіту за котре в 2011 році було присуджено Нобелівську премію з фізики.

Links

• Історичне зображення
• Сучасне зображення
• Порівняльне зображення тоді і зараз
• Докладніше про Ла Сілла
• Press release on the occasion of the 40th anniversary, in 2009, of La Silla’s inauguration
• ESO timeline

Французький фотограф Серж Брюньє, один із фото-амбасадорів ESO, створив цю безшовну 360-градусну панораму плато Чахнантор в пустелі Атакама, де на стадії розробки знаходиться Великий Міліметрово-субміліметровий Масив Атакама (ALMA).

Панорамна проекція має кілька дещо викривлених форм антен ALMA, але вона все одно дає відчуття схоже на те, коли б ми стояли в центрі цієї нової вражаючої обсерваторії. 360-градусний вид також демонструє повну ізоляцію плато Чахнантор, котре на висоті 5000 метрів на майже безликому тлі за винятком кількох гірських вершин та пагорбів.

Незважаючи на те, що побудова такого виключного телескопа у віддалених та суворих умовах є складним завданням, його високе розташування ідеально підходить для субміліметрової астрономії. Це тому, що водяна пара в атмосфері поглинає даний тип випромінювання, але на таких висотах, як плато Чахнантор, повітря набагато сухіше.

ALMA почав свої перші наукові спостереження 30 вересня 2011 із частковою антенною решіткою. Коли обсерваторія буде завершена, вражаюче видовище із п'ятдесяти 12-метрових антени, а також менший масив із чотирьох 12-метрових та дванадцяти 7-метрових антен, відомий як Компактний Масив Атакама (ACA), зробить ізольований пейзаж трохи менше порожнім. У той же час, фотографії, подібні до цієї, є документуванням ходу розвитку телескопа світового класу.

ALMA є міжнародним астрономічним комплексом у партнерстві Європи, Північної Америки та Східної Азії у співпраці з Республікою Чилі. Будівництво та управління ALMA від імені Європи проводить ESO, від імені Північної Америки - Національна Радіоастрономічна Обсерваторія (NRAO), від імені Східної Азії - Національна Астрономічна Обсерваторія Японії (NAOJ). Спільна Обсерваторія ALMA (JAO) забезпечує єдине керівництво та управління будівництвом, введення в експлуатацію та експлуатацію ALMA.

Дуже Великий Телескоп (VLT) захопив іще одну галактику із групи Leo I, що знаходиться в сузір'ї Лева. Галактика Messier 95 повернута площиною, відважно демонструючи ідеальний вигляд її спіральної структури. Спіральні рукави утворюють майже правильне коло навколо галактичного центру, а далі вони розкидані, створюючи гриву, якою міг би пишатися будь-який лев.

Інша можливо ще більш вражаюча особливість Messier 95 - це її палаюче золотаве ядро. Воно містить внутрішнє кільце зореутворення, котре майже 2000 світлових років в поперечнику, де відбувається більша частина галактичного народження зірок. Таке явище відбувається в основному в спіральних галактиках із перетинкою, таких як Messier 95 та як наша домівка Чумацький Шлях.

В групі Leo I Messier 95 затьмарена її "сестрою" Messier 96 (див. potw1143). Messier 96 є фактично найяскравішою галактикою групи і як "вожак прайду", дає групі Leo I її альтернативну назву "М 96". Однак Messier 95 також має ефектний вигляд.

Куполи Дуже Великого Телескопа сидять на вершині гори Паранал, гріючись у променях нового чудового безхмарного дня. Але дещо особливе присутнє в цій картині: тонкий шар снігу присипав пустельний краєвид. Це не із розряду повсякдення: все як раз навпаки, оскільки пустеля Атакама майже не отримує атмосферних опадів.

Кілька факторів сприяють сухим умовам в Атакама. Гірський ланцюг Анд затримує дощі зі сходу, а смуга чилійського узбережжя перешкоджає їм із заходу. Холодна морська течія Гумбольдта в Тихому океані створює прибережний інверсійний шар холодного повітря, котрий перешкоджає утворенню дощових хмар. Зона високого тиску в південно-східній частині Тихого океану створює циркулюючі повітряні маси, що призводять до антициклону який також допомагає підтримувати сухість клімату в Атакама. Завдяки всім цим факторам, дана територія по праву вважається найсухішим місцем на Землі!

На Параналі як правило рівень опадів всього кілька міліметрів на рік. Вологість часто опускається нижче 10%, а температура в межах від -8 до 25 градусів за Цельсієм. Сухі умови пустелі Атакама є однією із основних причин того, чому ESO обрала її та гору Паранал для розміщення Дуже Великого Телескопа (VLT). У той час як дуже рідкісний снігопад може тимчасово порушити місцеві кліматичні умови, однак він створює незвичайні види небуденної краси.

Дане фото зроблено фото-амбассадором ESO Stéphane Guisard 1 серпня 2011.

Динамізм Дуже Великого Телескопа ESO прекрасно виражено в цій незвичайній фотографії, зробленій відразу після заходу Сонця, коли телескоп № 1 тільки-но починає свою роботу. Тривалість експозиції 26 секунд дозволила фото-амбассадору ESO Gerhard Hüdepohl вловити рух купола, дивлячись в його середину через отвір, коли система починає оживати. Обертання стін купола схожі на ефірний вихор, через який миготить пустеля Атакама в той час як виразне сутінкове небо являє прохолодну синь.

Внизу конструкції телескопа, котрий перебуває непорушно в центрі зображення, знаходиться дзеркало 8.2 метрів у діаметрі, призначене для збору світла від далеких просторів нашого Всесвіту. Сам купол також є інженерним дивом, що рухається із великою точністю та дозволяє ретельний контроль температури, щоб ​​теплі повітряні потоки не порушували хід спостережень.