Герхард Хюдеполь, один з фотоамбасадорів ESO, 14 лютого 2013 отримав цей чудовий образ Дуже Великого Телескопа (VLT) ESO під час випробувань нового лазера для VLT. Він буде використовуватися у якості дуже важливої ​​частини приладу, котрий створює опорну штучну "зорю" (LGSF), що дозволяє астрономам отримувати набагато більш чіткі зображення, позбуватись більшості порушень, викликаних постійним турбулентним рухом атмосфери. Однак, в голову сама лізе думка, що це футуристична лазерна гармата, направлена на далекого космічного загабника!

Як дивовижний вигляд Чумацького Шляху за телескопом, так іще одна подробиця робить дане зображення більш особливим. Праворуч від його центру, трохи нижче Малої Магелланової Хмари, майже прихована серед безлічі зірок на темному чилійському небі, помітна зелена плямка із малим хвостиком лівіше від неї. Це нещодавно відкрита комета Леммона, котра наразі повільно рухається по південному небі. До речі кажучи - вона яскравіша, ніж очікувалось!

Це чудове деформівне тонкостінне дзеркало був доставлене до ESO в Гархінг (Німеччина) для поточних випробувань. Його діаметр складає 1120 міліметрів, а товщина тільки 2 міліметри, що значно тонше, ніж у більшості шибок. Дзеркало є дуже тонким задля гнучкості, котра дає здатність змінювати форму відбивної поверхні під дією прикладених магнітних сил. Під час використання, поверхня дзеркала буде постійно змінюватись в крихітних межах для виправлення впливу розмиття від атмосфери Землі, щоб таким чином створювити набагато більш чіткі зображення.

Нове деформівне вторинне дзеркало (DSM) прийде на зміну нинішньому в одному із чотирьох телескопів групи VLT. Його конструкція містить набір із 1170 соленоїдів, які впливають на 1170 магнітів, приклеєних до задньої поверхні тонкої оболонки. Складна електроніка спеціального призначення керує поведінкою тонкого оболонкового дзеркала. Відбивна поверхня дією соленоїдів може бути деформована до тисячі разів на секунду.

Систему DSM було доставлено в ESO італійськими компаніями Microgate та ADS у грудні 2012 року, через вісім років безперервних зусиль по розробці та виробництву. Наразі це найбільше деформівне астрономічне дзеркало, останнє у довгому ряді подібних. Широкий досвід підрядників проявлений у високій продуктивності системи та у її надійності. Встановлення на VLT планується почати у 2015 році.

Власне дзеркальна оболонка (ann12015) була виготовлена французькою компанією REOSC. Вона являє собою тонку пластину із керамічного матеріалу, який відполірований до дуже точної форми. Виробничий процес починався із блоку кераміки Zerodur 70 мм товщини, наданого фірмою Schott Glass (Німеччина). Більша частина цього матеріалу пішла у відходи, щоб створити остаточну тонку дзеркальну оболонку, яку необхідно постійно ретельно підтримувати, оскільки вона надзвичайно тендітна.

Посилання

• The Adaptive Optics Department at ESO
• Booklet on the Adaptive Optics Facility (AOF) at ESO (PDF file)
• Microgate
• ADS
• REOSC
• Schott Glass

У ясну ніч в Баварії співробітники ESO прийняли участь у зйомках епізоду ESOcast про новий прилад, котрий створює лазерну штучну "зорю". На фото ви бачите прилад в дії в Громадській Обсерваторії Альгой (Оттобойрен, Німеччина). Стоячи перед обсерваторією, персонал скористався тривалою витримкою фотографії, щоб "намалювати" букви "ESO" світлом від своїх мобільних телефонів. Лівіше від вертикального лазерного променя видно Чумацький Шлях. А якщо добре придивитись до неба над обсерваторією, трохи вище над горизонтом, то можна побачити пунктирні сліди літака. Лазер має потужний промінь 20 Вт, тому на час нічних спостережень для захисту пілотів і пасажирів, зусиллями Deutsche Flugsicherung (відповідає за управління повітряним рухом у Німеччині) навколо обсерваторії було створено безпольотну зону.

Лазерні опорні штучні "зірки" створюються в атмосфері Землі за допомогою лазерного променя. Останній змушує світитись атоми натрію в шарі земної атмосфери на висоті 90 кілометрів. Саме так створюється штучна "зірка" в небі, котру можна спостерігати в телескоп. Приймаючи та аналізуючи зображення такої штучної "зорі", інструменти із адаптивною оптикою можуть виправити ефект розмиття атмосфери під час спостережень.

Інноваційна конструкція ESO використовує потужний лазер, промінь якого запускається за допомогою невеликого телескопа, поєднаних в єдиний модульний блок, який може бути встановлений безпосередньо на великому телескопі. Вона була запатентована та ліцензована ESO і буде використовуватися для забезпечення Дуже Великого Телескопа (VLT) чотирма подібними лазерними приладами. Дана конструкція також буде відігравати ключову роль в інструментах, котрими будуть оснащувати майбутній Європейський Надзвичайно Великий Телескоп (E-ELT).

Під час зйомок прилад проходив випробування перед відправкою в обсерваторію ESO Паранал Чилі, де домівка VLT.

Посилання

• ESOcast episode on Laser Guide Stars
• More about the ESO Wendelstein Laser Guide Star unit
• More about the Allgäu Public Observatory

Бабак Тафреші, фотоамбасадор ESO, захопив чудове зображення обсерваторії ESO Паранал у променях заходу Сонця. Красиве чисте небо натякає на виняткові місцеві атмосферні умови - одну із головних причин, чому це місце обрали в якості домівки для Дуже Великого Телескопа (VLT) - флагманської обсерваторії ESO Паранал.

VLT, котрий можна побачити на вершині гори Паранал (найвищий пік на зображенні: висота 2600 метрів) - то найпередовіша у світі оптична астрономічна обсерваторія. Вона складається із групи чотирьох телескопів, кожен із яких має первинне дзеркало із поперечником 8.2 м, та чотирьох 1.8 м допоміжних телескопів. VLT спостерігає у видимому та інфрачервоному діапазонах світла, а одним із перших спостережень, проведених за його допомогою, були перші прямі зображення екзопланет (див. eso0515) та відстеження зірок на орбітах навколо центральної чорної діри Чумацького Шляху (див. eso0846 і eso1151).

Крім того, на горі Паранал також є оглядовий телескоп VLT (VST). Його меншу башту можна побачити на вершечку перед спорудою одного із групи великих телескопів VLT. Наразі VST є найостаннішим доповненням до обсерваторії Паранал: перші зображення від нього вийшли в 2011 (див. eso1119). Маючи первинне дзеркало 2.6 у поперечнику, він є найбільшим у світі телескопом, спроектованим для оглядової зйомки неба у видимому світлі.

Іще одним оглядовим телескопом в обсерваторії є VISTA, або оптичний та інфрачервоний астрономічний телескоп, котрий можна побачити на іншій вершині, трохи нижче перед горою Паранал. VISTA є найбільшим у світі оглядовим телескопом із 4.1 м дзеркалом, що спостерігає у ближньому інфрачервоному діапазоні. Телескоп почав працювати у 2009 році (див. eso0949).

Посилання

• More about the Very Large Telescope
• More about the survey telescopes at Paranal
• ESO Photo Ambassadors

Дане глибоке зображення показує те, що відоме як надскупчення - гігантська група галактик, які самі разом зібрались. Одне із таких, відоме як Abell 901/902, складається із трьох окремих основних скупчень та "низок" галактик, що властиво подібним гігантським утворенням. Перше основне скупчення Abell 901A можна побачити вище та трохи правіше від помітної червоної зорі на передньому плані ближче до середини зображення. А друге - Abell 901B, знаходиться далі праворуч від Abell 901A та трохи нижче. Нарешті третє основне скупчення Abell 902 знаходиться безпосередньо під червоною зорею, в нижній частині зображення.

Надскупчення Abell 901/902 перебуває на відстані трохи більше двох мільярдів світлових років від Землі і містить сотні галактик у просторі близько 16 мільйонів світлових років у перетині. Для порівняння, Місцева Група Галактик, у котрій знаходиться наш Чумацький Шлях у числі більше ніж 50 інших галактик, має у перетині приблизно десять мільйонів світлових років.

Зображення було отримане за допомогою Камери Широкого Поля (WFI) на 2.2 м телескопі MPG/ESO, котрий розташований в обсерваторії Ла Сілла в Чилі. Використавши дані від WFI та від Космічного Телескопа Хаббл (NASA/ESA), астрономи у 2008 році змогли скласти точну мапу розподілу темної матерії у надскупченні, котра показує, що скупчення та окремі галактики, котрі у складі гігантського утворення, знаходяться в межах величезного об’єму темної матерії. Для цього астрономи провели дослідження впливу темної матерії, як вона спотворює проходження світла від 60 000 далеких галактик, розташованих за надскупченням, що й відкрило її розподіл. Вважається, що маса чотирьох основних об’ємів темної матерії в Abell 901/902 становить близько десяти трильйонів мас Сонця.

Показані тут спостереження є частиною огляду COMBO-17 - дослідження неба, проведеного через 17 різних оптичних фільтрів за допомогою камери WFI. Наразі у рамках проекту COMBO-17 знайдено приблизно 25 000 галактик.

Посилання

• The COMBO-17 survey at the Max-Planck-Institut für Astronomie, Heidelberg
• A wider-field view of the area around the Abell 901/902 supercluster

Іще одна зоряна ніч на плато Чахнантор в чилійських Андах. Місяць у своїй першій чверті яскраво сяє, затьмарюючи оточуючі небесні об'єкти. Однак, для радіотелескопів схожих на APEX, котрий ви тут бачите, сяйво Місяця не є перешкодою для спостережень. Крім того, оскільки Сонце саме по собі не надто яскраве у радіодіапазоні, хвилі котрого не можуть прикрасити небо подібним чином, цей телескоп може використовуватись навіть у денний час за умови, що його не буде спрямовано до Сонця.

APEX являє собою телескоп 12 м діаметру, який спостерігає світло міліметрових та субміліметрових хвиль. Астрономічні спостереження із APEX дозволяють бачити явища, котрі є невидимими на більш коротких довжинах хвиль інфрачервоного та видимого світла. Наприклад, APEX може дивитися крізь щільні міжзоряні хмари газу та космічного пилу, виявляти приховані області поточного зореутворення, які яскраво світяться на цих довжинах хвиль, але які можуть бути загородженими або темними у видимому та інфрачервоному світлі. Деякі з найбільш ранніх найвіддаленіших галактик є також чудовими мішенями для APEX. У зв'язку з розширенням Всесвіту протягом багатьох мільярдів років, їх світло отримало червоний зсув у міліметровий та субміліметровий діапазони, котрі приймає APEX.

APEX є співробітництвом між Інститутом Радіоастрономії ім. Макса Планка (MPIfR), Космічною Обсерваторією Онсали (OSO) та ESO. Управління APEX на плато Чахнантор доручено ESO.

Дане чудове фото було зроблене фотоамбасадором ESO Бабаком Тафреші. Вона є частиною більшого панорамного зображення, яке також доступне в інших форматах.

Посилання

• Більше про APEX в ESO
• ESO Photo Ambassadors

На перший погляд, дане панорамне зображення показує гірські пейзажі плато Чахнантор в Чилі зі снігом та льодом, розсіяними по безплідній місцевості. Головними вершинами справа наліво є Чахнантор, Токо, Хурікес та упізнаваний конічний вулкан Ліканкабур (див. potw1240). Доволі вражаюче! Однак, істинними героями картини є крихітні ледь помітні структури у самому центрі зображення, котрі можна побачити, якщо уважно подивитись.

Ці структури, незначні у порівнянні з їх гірські сусідами, є параболічними антенами у складі великого радіотелескопа ALMA - Великого Міліметрово-субміліметрового Масиву Атакама. Хоча на зображенні вони здаються маленькими, масив насправді складається із набору великих параболічних антен 12 та 7 метрового діаметру, розташованих на на плато на відстанях до 16 км одна від другої, остаточна загальна кількість котрих буде 66. Очікується, що роботи із будівництва ALMA завершаться у 2013 році, але телескоп вже розпочав перший етап спостережень Early Science, даючи неймовірні результати (див. наприклад eso1239). Від часу як була зроблена ця фотографія, багато інших антен приєдналися до масиву на плато.

ALMA є міжнародним астрономічним об’єктом. Він являється партнерством Європи, Північної Америки та Східної Азії у співпраці з Республікою Чилі. Будівництво та управління ALMA від імені Європи проводить ESO, від імені Північної Америки - Національна Радіоастрономічна Обсерваторія (NRAO), від імені Східної Азії - Національна Астрономічна Обсерваторія Японії (NAOJ). Спільна Обсерваторія ALMA (JAO) забезпечує єдине керівництво та управління будівництвом, введення в експлуатацію та експлуатацію ALMA.

Посилання

• Більше про ALMA в ESO
• Joint ALMA Observatory

На світлині зображено один із чотирьох телескопів групи Дуже Великого Телескопа (VLT) на тлі яскравих зоряних "стежин", утворених внаслідок обертання зірок навколо небесного південного полюсу - умовної крапки на небі, яка у південному сузір'ї Октант. Ці стежки є дугами зоряного світла, завдяки яким через рух зірок можна простежити, як Земля повільно обертається. Щоб захопити ці зоряні "стежки" на камеру, багато зроблено багато послідовних витримок, а потім їх поєднали, щоб надати остаточний вигляд кругових слідів.

Освітлений місячним світлом, телескоп на передньому плані є лише одним із чотирьох телескопів групи (UTs), які складають VLT в обсерваторії Паранал в Чилі. Після урочистого відкриття цієї обсерваторії в 1999 році, кожен із чотирьох телескопів був названий на мові рідного племені мапуче. Ось ці імена: Аньту, Куейен, Меліпаль та Йепун, котрі являють собою чотири відомих красивих небесних об’єкти - Сонце, Місяць, сузір'я Південного Хреста та Венеру. Телескоп на цій фотографії - це Йепун, також відомий як UT4.

Дане фото було одержане фотоамбасадором ESO Фарідом Харом. Він працює в обсерваторіях Ла Сілла та Паранал, а також є учасником команди випробовувачів місця для розташування Європейського Надзвичайно Великого Телескопа (E-ELT) - нового наземного телескопа, який стане найбільшим у світі телескопом видимого та ближнього інфрачервоного світла, коли його буде завершено на початку 2020-х років.

Посилання

• More about the Very Large Telescope
• ESO Photo Ambassador