Зображення Тижня 2013

8 липня 2013 р.

Нові іграшки Маєль

Астрономія та телескопи іноді можуть розбудити в нас внутрішню дитину. Як свідчення людської допитливості, астрономи продовжують будувати все більш великі інструменти у віддалених місцях по усьому світі.

Астроном із ESO Жюльєн Жирар сфотографував це миле зображення його дочки під час сімейного відпочинку в обсерваторії Паранал в чилійських Андах. Завдяки вдалому ракурсу, мала Маєль наче заглядає у відкритий купол одного із 1.8 м допоміжних телескопів Дуже Великого Телескопа (VLT) ESO. Хоча телескопи використовуються для серйозних наукових досліджень, астрономи можуть іноді почуваються, наче діти, коли граються із такими гігантськими "іграшками".

Жюльєн Жирар також є фотоамбасадором ESO, котрий живе та працює в Чилі на VLT. Він є відповідальним за прилад із адаптивною оптикою NACO, що встановлений на телескопі №4 групи VLT. Жюльєн представив цю світлину в Your ESO Pictures Flickr group, звідки її обрали для "Зображення Тижня" ESO.

Посилання


1 липня 2013 р.

Європейські антени ALMA в Центрі Технічної Підтримки

На цій світлині із 2012 року, ми бачимо параболічні антени, котрим судилося стати частиною Великого Міліметрового-субміліметрового Масиву Атакама (ALMA). Три антени на передньому плані, а також деякі з них подалі, були надані від ESO, як частина її внеску до проекту ALMA, на основі договору з європейським консорціумом AEM [1]. Загалом ESO надає 25 антен перетином по 12 м. Ще двадцять п'ять 12 м антен постачає північноамериканський партнер ALMA, а решту -  комплект із дванадцяти 7 м та чотирьох 12 м антен, котрі складають Компактний Масив Атакама, надаються партнером ALMA зі східної Азії.

Перед вашим поглядом антени на території Центру Технічної Підтримки (OSF) ALMA, котрий на висоті 2900 метрів в передгір'ях чилійських Анд. На передньому плані кілька антен на монтажному майданчику (AEM Site Erection Facility), де їх збирають та ретельно випробовують, перш ніж передати в обсерваторію. Антени на задньому плані вже передані, а тепер проходять подальші випробування, або ж на них встановлюють чутливі приймачі. Як тільки антени будуть повністю готові до роботи, їх перевезуть до місця розташування обсерваторії, котра на плато Чахнантор на висоті 5000 метрів. Там антени приєднають до масиву ALMA, котрий задіяний у вивченні деяких із найглибших таємниць нашого космічного походження. Навіть коли всі антени будуть готові, OSF залишатиметься центром обслуговування щоденної роботи ALMA, та як робоче місце для астрономів і груп, відповідальних за підтримку обсерваторії.

На обрії видніється гірський ланцюг Анд, де найвищий пік належать до конічного вулкану Ліканкабур, котрий відзначає кордон між Чилі і Болівією, та фігурує на краєвиді.

Примітки

[1] До консорціуму AEM входять: Thales Alenia Space, European Industrial Engineering та MT-Mechatronics.

Посилання


24 червня 2013 р.

Місячні промені та зодіакальне світло над Ла Сілла

Те, що може бути схожим на футуристичне місто високо над хмарами із науково-фантастичного оповідання, є найпершою обсерваторією ESO Ла Сілла. Світлина була отримана астрономом Аланом Фітцсіммонсом, котрий стояв біля 3.6 м телескопа ESO відразу після заходу. Місяць, що тоді знаходився у безпосередній близькості від рамок цієї картини, наче купає обсерваторію у моторошному світлі, котре відбивається від низьких хмар.

Дуже слабкий стовп золотавого сяйва трохи вище хмар, освітлений останніми променями зайшлого Сонця - то зодіакальне світло. Воно обумовлене тим, що сонячні промені розсіюються частками космічного міжпланетного пилу. Зодіакальне світло можна побачити тільки відразу після заходу Сонця або перед його сходом, в певну пору року на місцях із дуже хорошими умовами для спостережень.

На світлині також можна побачити кілька телескопів. Наприклад, велика гранчаста споруда в кінці дороги - це Телескоп Нової Технології (NTT). Вірний своєму імені, побудований у 1989 році телескоп вміщує ряд технологічних новинок: він є першим у світі телескопом із активною оптичною системою. Крім того, його встановлено у новаторську восьмикутну башту. Багато нововведень на NTT поширились і на Дуже Великий Телескоп (VLT) ESO.

Купол на передньому плані, трохи правіше від напрямку на NTT, належить швейцарському 1.2 м телескопу ім. Леонарда Ейлера, названого на честь знаменитого швейцарського математика Леонарда Ейлера (1707-1783).

Алан представив цю фотографію у Your ESO Pictures Flickr group. Дана група регулярно переглядається, а кращі фотографії вибираються, щоб фігурувати в наших популярних Зображеннях Тижня, або у нашій галереї.


10 червня 2013 р.

Злет та падінння наднової

Незвичайний новий відеоряд показує різке зростання яскравості та більш повільне згасання вибуху наднової в галактиці NGC 1365. Наднова SN 2012fr була відкрита французьким астрономом Аленом Клотцем 27 жовтня 2012. Зображення, використані для цього унікального відео, були отримані на малому телескопі-роботі TAROT в обсерваторії ESO Ла Сілла в Чилі.

Наднові є результати вибухів та катастрофічних смертей деяких типів зірок. Вони настільки яскраві, що здатні затьмарити всю материнську галактику протягом багатьох тижнів, перш ніж поступово зникнуть із виду.

Наднова 2012fr [1] була відкрита Аленом Клотцем у другій половині дня 27 жовтня 2012 року. Він був зайнятий вимірювання яскравості слабкої змінної зорі на зображенні від TAROT (Télescope à Action Rapide pour les Objets Transitoires) - роботизованого телескопа в обсерваторії ESO Ла Сілла, коли помітив новий об'єкт, котрого не було на зображенні, отриманому на три днями раніше. Після перевірки за допомогою телескопів та астрономів по всьому світу, яскравий об'єкт було підтверджено, як наднову типу Ia.

Деякі зорі співіснують із іншими, обертаючись навколо спільного центру мас. У декотрих випадках, одна із них може бути дуже старим білим карликом, що краде матерію зі свого компаньйона. У якийсь момент білий карлик "висмоктує" зі свого компаньйона так багато речовини, що той стає нестабільним та вибухає, як наднова типу Ia.

Даний тип наднових є дуже важливим, оскільки вони є найбільш надійним способом вимірювання відстаней до дуже далеких галактик у ранньому Всесвіті. За межами місцевої групи галактик, астрономи повинні були знайти дуже яскраві об'єкти із наперед відомими властивостями, котрі могли б виступати в якості покажчиків, щоб допомогти картографувати історію розширення Всесвіту. Наднові типу Ia є ідеальними для даної ролі, оскільки максимуми їх яскравостей та хід згасання майже схожі для кожного із вибухів. Вимірювання відстаней до наднових типу Ia привело до відкриття прискореного розширення Всесвіту - наукової роботи, удостоєної Нобелівської премії з фізики у 2011 році.

Космічна домівка цієї наднової NGC ​​1365 (див. також potw1037a) - елегантна спіральна галактика із перетинкою. Вона розташована за 60 мільйонів світлових років від Землі в сузір'ї Піч. Маючи переріз близько 200 000 світлових років, вона виділяється серед інших галактик в їх місцевому скупченні. Через галактику проходить гігантська перетинка, що також захоплює ядро. Нашу наднову можна легко знайти трохи вище ядра, біля середини зображення.

У 2012 році астрономи виявили більше 200 наднових, із яких SN 2012fr є однією із найяскравіших. Її вперше був помічено 7 жовтня 2012 року, коли та була дуже слабкою, а вже потім досягла свого піку яскравості 11 листопада 2012 [2]. Саме тоді, як слабку зорю, її легко можна було побачити через середній аматорський телескоп. Відео було складено із серії знімків галактики, зроблених протягом трьох місяців: від часу відкриття у жовтні минулого року - і до середини січня 2013.

TAROT є 25 см оптичним роботизованим телескопом, здатним дуже швидко наводитись на потрібний об’єкт, щоб почати його спостереження протягом секунди. Його встановлено в обсерваторії Ла Сілла у 2006 році для виявлення космічних гамма-сплесків. Зображення, на котрих видно 2012fr, були зняті із використанням синього, зеленого та червоного фільтрів.

Примітки

[1] Наднові позначаються роком їх відкриття та за допомогою літер алфавіту. Літери “fr” не означають, що наднова була виявлена саме ​​французькими астрономами - то є чистою випадковістю.

[2] На той час її яскравість була 11.9m. Це приблизно в 200 разів слабше, щоб можна було побачити неозброєним оком у гарну зоряну ніч. Але якщо цю наднову у момент максимуму її яскравості розташувати від нас на відстані, як до Сонця, то вона б сяяла яскравіше за нього приблизно у 3 мільярди разів!

Посилання

Контакти

Alain Klotz
Institut de Recherche en Astrophysique et Planetologie
Toulouse, France
Tel: +33 05 61 55 66 66
Email: alain.klotz@irap.omp.eu

Richard Hook
ESO, La Silla, Paranal, E-ELT & Survey Telescopes Press Officer
Garching bei München, Germany
Tel: +49 89 3200 6655
Cell: +49 151 1537 3591
Email: rhook@eso.org


3 червня 2013 р.

Три планети танцюють над Ла Сілла

Це справжнє свято для фотографів та астрономів: на нашому небі можна побачити явище, відоме як сизигія - це коли три небесні тіла (або більше) видно поряд. Якщо вони мають схожі екліптичні довготи, то таке явище має назву потрійного сполучення. І хоча це лише проекція планет на небесну сферу, але від того бачене не стає менш цікавим. У даному випадку, перед нашим поглядом постають три планети, а єдине, що нам потрібно для того, щоб насолодитися небесною виставою - це чисте небо на заході.

На щастя, все це було у фотоамбасадора ESO Юрія Белецького, який мав можливість бачити цю чудову картину в обсерваторії ESO Ла Сілла на півночі Чилі в неділю 26 травня. Над круглими куполами телескопів видно три небесних тіла нашої Сонячної системи: Юпітер (угорі), Венеру (внизу зліва) та Меркурій (внизу праворуч), котрі зійшлись у космічному танці після заходу.

Подібне небесне явище буває тільки раз на кілька років. Останнє відбулося у травні 2011 року, а на наступне треба почекати до жовтня 2015 року. Небесний трикутник найкраще було видно в останні тижні травня, але ви все одно маєте можливість мигцем побачити, як ці три планети постійно змінюють взаємне розташування під час своєї подорожі по небу.

Посилання


27 травня 2013 р.

Брижі на чилійському небі

На перший погляд, дане гіпнотизуюче зображення схоже на брижі, викликані каменем, кинутим в озеро. Проте, воно є результатом видимого руху зірок південного неба та деяка фотографічна магія. Світлина одержана на горі Армазонес - гірській вершині 3060 метрів над рівнем моря, котра знаходиться у центральній частині пустелі Атакама в чилійських Андах.

Довгі яскраві смуги є слідами від зірок, кожна з яких торує свій шлях на темному нічному небі. Залишивши затвор камери відкритим протягом тривалого періоду часу, вона реєструє рух зірок, непомітний для неозброєного ока. Для цього достатньо навіть 15 хвилин витримки. У даному випадку, для одержання остаточного зображення, фотограф поєднав багато коротких витримок. Дуже ширококутний об'єктив, що використовувався для даної серії, дозволив захопити небесний полюс, що праворуч, та небесний екватор, котрий біля невисокої вежі.

Дивовижно велика кількість зоряних стежок на даному зображенні також показує неймовірну якість нічного неба над Армазонес: надзвичайно чиста атмосфера та відсутність світлового забруднення неба вуличними нічними ліхтарями, завдяки віддаленості гори. Це одна з причин, чому ця гора була обрана в якості домівки для "найбільшого у світі ока у небо" - майбутнього Європейського Надзвичайно Великикого Телескопа (E-ELT).


20 травня 2013 р.

Милуючись Галактикою

Навіть найдосвідченішому астроному важко протистояти бажанню знайти час у щільному графіку спостережень, щоб зупинитись та подивитися вгору на чудове багате південне небо. Дане зображення є автопортретом астронома Алана Фітцсіммонса, котрий зробив цю світлину між сеансами спостережень в обсерваторії ESO Ла Сілла

Виразне фото показує контраст між звичайною темною постаттю на Землі та сяючим яскравими зорями нічним небом. Ми бачимо небо, наповнене безліччю зірок та космічним пилом, котрі утворюють центр Чумацького Шляху - нашої рідної галактики.

Обсерваторії ESO розташовані у пустелі Атакама на півночі Чилі, у місцях з дуже малою кількістю жителів, де дуже темні ночі із надзвичайно ясною атмосферою, що сприяє проведенню високоякісних спостережень.

Ла Сілла - то перша обсерваторія ESO. Відкрита у 1969 році, вона є домівкою для ряду телескопів із дзеркалами у поперечниках до 3.6 м. Маючи більш ніж 300 ясних ночей щороку, Ла Сілла знаходиться в ідеальному положенні, щоб на ній були розташовані передові спостережні інструменти. Крім того, вона також є казковим місцем для того, щоб просто зупинитись та дивитись на небо.

Алан представив цю світлину у Your ESO Pictures Flickr group. Дана група регулярно переглядається, а кращі фото вибираються, щоб фігурувати у наших популярних Зображеннях Тижня, або у нашій галереї.


13 травня 2013 р.

Чумацький Шлях сяє над засніженою Ла Сілла

На околиці пустелі Атакама, далеко від вночі освітлених міст півночі Чилі, після заходу Сонця небо стає вугільно-чорним. Воно дозволяє проводити найкращі астрономічні спостереження в обсерваторії ESO Ла Сілла, котра на висоті 2400 метрів: саме там можна побачити надзвичайно якісні образи космічних об’єктів. Однак навіть на таких віддалених високих сухих місцях іноді буває зимова негода, коли снігова "ковдра" може покрити гірську вершину та башти телескопів.

Світлина показує зиму на Ла Сілла під "зоряним пилом" нашого Чумацького Шляху, котрий похилою смугою перетинає всю площу кадру. Починаючи із лівого краю зображення, ми мандруємо поглядом до правої сторони: ось 3.6 м телескоп ESO, потім 3.58 NTT (Телескоп Нової Технології), далі 1 м "Шмідт" та 2.2 м телескоп MPG/ESO із засніженим куполом. Невеликий купол виведеного з експлуатації допоміжного телескопа системи Куде, можна побачити поряд із 3.6 м телескопом ESO, а між ним та NTT стоять водяні резервуари обсерваторії.

Вид засніженої обсерваторії Ла Сілла спочатку може здатися дивним. Але у високогірних обсерваторіях ESO протягом року може бути і жарко, і холодно, а час від часу вони страждають від суворих погодних умов.

У той час, як сніг на Ла Сілла може бути дивом, висоти розташувань обсерваторій ESO протягом року знаходяться під впливом гарячих та холодних температур, а іноді й інших суворих умов.

Дане фото зроблене фотоамбасадором ESO Хосе Франсіско Сальгадо.


6 травня 2013 р.

"Lore" в русі

На світлині "Lore" - один із двох перевізників ALMA, що переміщує одну із антен ALMA 7 м у поперечнику. "Лорі" та його близнюк "Otto" є двома яскраво-жовтими 28-колісними транспортними засобами, зумисно виготовленими для переміщення антен ALMA по плато Чахнантор, яке на висоті 5000 метрів. Таким чином, вони можуть переналаштувати антенну решітку, щоб можна було проводити максимально ефективні спостереження обраного об’єкту. Вони також перевозять антенами між Чахнантор та Центром Технічного Обслуговування, котрий розташований на меншій висоті.

ALMA має головний масив із п'ятдесяти 12 м параболічних антен та додатковий масив із дванадцяти 7 м антен і чотирьох 12 м, відомий як Компактний Масив Атакама (АСА). "Lore" везе одну із менших 7 м антен АСА. 12 м антени головного масиву не можуть бути розміщені на відстанях менше 15 метрів одна від одної, оскільки тоді б вони ударялись між собою. Дана мінімальна відстань між антенами обмежує максимальний масштаб подробиць, які вони можуть виявити в небі. Це означає, що основний масив не може спостерігати найбільші деталі протяжних об'єктів, таких як гігантські хмари молекулярного газу у Чумацькому Шляху, або у близьких галактиках. ACA спеціально розроблений, щоб допомогти ALMA краще проводити спостереження таких протяжних об'єктів. Його менші 7 м антени можуть бути розміщені ближче одна до одної, що дає їм можливість вимірювати ширші структури, котрі головний масив пропускає.

Ефектні крижані шпичаки на передньому плані відомі як "пенітенти" (на іспанській: "покаяльники"). Це цікаве природне явище має місце у високогірних районах, як правило вищих, ніж 4000 метрів над рівнем моря. Вони схожі на тонкі леза загартованого снігу або льоду, які вказують у бік Сонця, досягаючи висоти від декількох сантиметрів до кількох метрів.

ALMA є міжнародним астрономічним об’єктом. Він являється партнерством Європи, Північної Америки та Східної Азії у співпраці з Республікою Чилі. Будівництво та управління ALMA від імені Європи проводить ESO, від імені Північної Америки - Національна Радіоастрономічна Обсерваторія (NRAO), від імені Східної Азії - Національна Астрономічна Обсерваторія Японії (NAOJ). Спільна Обсерваторія ALMA (JAO) забезпечує єдине керівництво та управління будівництвом, введення в експлуатацію та експлуатацію ALMA.

Посилання


29 квітня 2013 р.

Wings for Science пролітають над ALMA

Прекрасна світлина, зроблена у грудні 2012, показує параблічні антени Великого Міліметрово-субміліметрового Масиву Атакама (ALMA) [1] - наразі найбільшого у світі астрономічного проекту, що розташований на плато Чахнантор у чилійських Андах. Великі антенти мають у поперечнику по 12 м, а менші дванадцять із поперечниками по 7 м, що згруповані у центральній частині зображення, утворюють Компактний Масив ALMA (ACA). Після остаточного завершення, загальна кількість антен становитиме 66.

ESO розпочала партнерство із проектом ORA "Wings for Science", що є некомерційною організацією, котра пропонує повітряну підтримку громадських наукових організацій по всьому світі протягом цілого року. Два учасники команди проекту "Wings for Science" Клементін Бакрі і Адрієн Норм’є, котрі пілотують спеціальний екологічний надлегкий літак [2], із повітряного простору допомагають вченим, починаючи від відбору проб повітря - і до питань археології, спостережень біорізноманіття та 3D-моделювання місцевості.

Короткі фільми та чудові зображення, які виробляються під час польотів, використовують із освітньою метою та для просування місцевих досліджень. Дана кругосвітня повітряна подорож почалась у червні 2012 року, а завершиться у червні 2013 року приземленням на Паризькому авіасалоні.

Примітки

[1] Великий Міліметрово-субміліметровий Масив Атакама (ALMA) є міжнародним астрономічним об’єктом. Він являється партнерством Європи, Північної Америки та Східної Азії у співпраці з Республікою Чилі. ALMA в Європі фінансується ESO, в Північній Америці - Національним Науковим Фондом США (NSF) у співпраці з Національною Радою Досліджень Канади (NRC) і Національною Науковою Радою Тайваню (NSC), в Східній Азії - Національними Інститутами Природничих Наук (NINS) Японії в співпраці з Академією Сініца (AS) в Тайвані. Будівництво та управління ALMA від імені Європи проводить ESO, від імені Північної Америки - Національна Радіоастрономічна Обсерваторія (NRAO), яка управляється корпоративною Асоціацією Університетів (AUI), від імені Східної Азії - Національна Астрономічна Обсерваторія Японії (NAOJ). Спільна Обсерваторія ALMA (JAO) забезпечує єдине керівництво та управління будівництвом, введення в експлуатацію та експлуатацію ALMA.

[2] Надлегкий літак Pipistrel Virus SW 80, удостоєний нагород NASA, використовую тільки 7 літрів палива на 100 км - це менше, ніж більшість автомобілів.

Посилання


22 квітня 2013 р.

Блакить та срібло Параналу

День, котрий люди звично вважають чудовим сонячним, насправді є надзвичайно похмурим для обсерваторії ESO Паранал в пустелі Атакама. Оскільки це одне з найбільш сухих місць на планеті, то хмари в його небі - це надзвичайно рідкісне явище. Багато астрономів та інженерів, котрі тут перебувають, вважають місцеве безхмарне небо одним із найбільш вражаючих явищ буття в пустелі Атакама. Це чудове кругове панорамне фото, зроблене підрядником ESO Дірком Есслем із 15 окремих експозицій, показує один із рідкісних хмарних днів на Параналі. Кілька тонких перистих хмар можна побачити над куполами Дуже Великого Телескопа (VLT) ESO. Вони формуються на великих висотах і складаються з крихітних кристалів льоду.

Обсерваторія Паранал отримує менше 10 міліметрів опадів на рік, що і є однією з причин, чому ця 2600 м гора була обрана в якості майданчика для Дуже Великого Телескопа (VLT) ESO. Панорама вміщує чотири великі телескопи VLT, а також чотири малі допоміжні телескопи у їх округлих корпусах - один на передньому плані, а інші три трохи далі. На землі є колії, щоб допоміжні телескопи можна було переміщувати в різні положення.

Дірк представив дане фото у Your ESO Pictures Flickr group. Дана група регулярно переглядається, а кращі фотографії вибираються, щоб фігурувати в наших популярних Зображеннях Тижня, або в нашій галереї.

Посилання


15 квітня 2013 р.

Під чарами Магеланових Хмар

Гарне зображення Великого міліметрово-субміліметрового масиву Атакама (ALMA) від фотоамбасадора ESO Крістофа Маліна показує антени телескопа під чудовим нічним зоряним небом. Це кадр, взятий із ретельно створюваної відеосерії про ALMA, які також доступна для перегляду (див. ann12099).

Розташований на плато Чахнантор на висоті 5000 метрів, ALMA є найбільш потужним у світі телескоп для вивчення Всесвіту на субміліметрових та міліметрових довжинах хвиль. Роботи із будівництва ALMA будуть завершені у 2013 році, коли 66 його високоточних антен працюватимуть разом.

В небі над антенами яскраво сяють Велика та Мала Магеланові Хмари - близькі карликові неправильні галактики південної частини неба, котрі добре видно неозброєним оком. Вони обертаються навколо Чумацького Шляху - нашої галактики. Є докази того, що обидві "хмари" були сильно спотворені гравітаційною взаємодією із Чумацьким Шляхом, бо подорожують близько до нього.

ALMA є міжнародним астрономічним об’єктом. Він являється партнерством Європи, Північної Америки та Східної Азії у співпраці з Республікою Чилі. Будівництво та управління ALMA від імені Європи проводить ESO, від імені Північної Америки - Національна Радіоастрономічна Обсерваторія (NRAO), яка управляється корпоративною Асоціацією Університетів (AUI), від імені Східної Азії - Національна Астрономічна Обсерваторія Японії (NAOJ). Спільна Обсерваторія ALMA (JAO) забезпечує єдине керівництво та управління будівництвом, введення в експлуатацію та експлуатацію ALMA.

Посилання


8 квітня 2013 р.

Іскриста зоряна стрічка - південний Чумацький Шлях над Ла Сілла

Дане панорамне фото, зроблене Александром Сантерном, дає нам погляд зсередини на диск Чумацького Шляху - нашої Галактики, а також на снігову холодну зимову ніч в обсерваторії ESO Ла сілла в Чилі. Із нашої точки зору, диск Чумацького Шляху постає іскристою зоряною стрічкою, простерту через все небо. На зображенні Чумацький Шлях спотворюється в дугу внаслідок ширококутної проекції.

Ліворуч із-за пагорба визирає 3.6 м телескоп ESO, на котрому встановлений найвідоміший у світі мисливець на екзопланети HARPS (the High Accuracy Radial velocity Planet Searcher). Праворуч знаходиться швейцарський 1.2 м телескоп ім. Леонарда Ейлера, побудований та використовуваний Женевською обсерваторією.

Є ряд причин, чому Ла Сілла таке ідеальне місце для спостереження за нічним небом в цілому, і за Чумацьким Шляхом зокрема. По-перше, вона знаходиться у південній півкулі, що дає нам краще уявлення про багату центральну частину Галактики, а по-друге - перебуває на висоті 2400 метрів над рівнем моря далеко від міського світла, що робить ночі темними, а атмосферу більш прозорою.

Александр представив цю світлину у Your ESO Pictures Flickr group. Дана група регулярно переглядається, а кращі фотографії вибираються, щоб фігурувати в наших популярних Зображеннях Тижня, або в нашій галереї. Від часу надання фото, Александр також став фотоамбассадором ESO.

Посилання


1 квітня 2013 р.

Зоряні кола над "Резиденцією" на Параналі

Зображення південного нічного неба над готелем "Резиденція" в обсерваторії ESO Паранал в Чилі від фотоамбасадора ESO Фаріда Хара, являє собою красивий зоряний пейзаж, котрий передає динаміку небес.

Для того, щоб одержати зображення зоряних "стежин", Фарід використовував 30-хвилинну фотографічну витримку, щоб проявився рух зірок внаслідок обертання Землі. Центр зображення - це уявна точка південного полюсу небесної сфери. На лівому краї та у верхній частині зображення, ми бачимо дещо розмиті плями від Великої та Малої Магелланових Хмар - сусідніх до Чумацького Шляху галактик.

Темне скляне склепіння нижче зоряного "кружляння" є частиною даху будівлі "Резиденції". Ця унікальна частково підземна споруда від 2002 року використовується вченими та інженерами, котрі працюють в обсерваторії. Протягом дня, це 35 метрове склепіння дозволяє природне освітлення всередині будівлі.

В обсерваторії, розташованій на горі на висоті 2600 метрів в посушливій пустелі Атакама, відмінні астрономічні умови даються високою ціною. Протягом дня, на людей там впливає інтенсивне сонячне світло, дуже низька вологість, а велика висота може затруднювати дихання. Щоб допомогти їм розслабитися після довгої зміни на вершині гори та поновити водяний баланс організму, всередині "Резиденції" знаходиться штучний оазис із невеликим садом та басейном, який зволожує повітря, вітальня, їдальня та інші розважальні об'єкти. Будівля вміщує більше 100 чоловік.

Посилання


25 березня 2013 р.

"​​Втрачена Галактика"

Зображення показує галактику NGC 4535 у сузір'ї Діви на красивому тлі, заповненому численними далекими слабкими галактиками. Майже кругова форма свідчить, що галактика, відносно нашого променя зору, видна майже навзнаки. В її центрі чітко виражена структура перетинки з пиловими смугами, що різко викривлені до виходу спіральних рукавів із кінців перетинки. Голубуватий колір рукавів вказує на наявність великої кількості гарячих молодих зірок. Проте старіші та холодніші зорі центральної частини забарвлюють опуклість галактики у жовтіші відтінки.

Дане зображення у видимому світлі було зроблене за допомогою інструменту FORS1 на 8.2 м Дуже Великому Телескопі (VLT) Європейської Південної Обсерваторії. Галактику також можна побачити через невеликі аматорські телескопи, а відкрив її Вільям Гершель у 1785 році. При спостереженнях через малий телескоп, NGC 4535 має серпанковий примарний зовнішній вигляд, котрий у 1950 році надихнув відомого астронома-аматора Ліланда С. Коупленда назвати її "​​Втрачена Галактика".

NGC 4535 є однією з найбільших галактик у Скупченні Діви - масивному утворенні із приблизно 2000 галактик на відстані близько 50 мільйонів світлових років від Землі. Хоча воно не набагато більше у поперечнику, ніж Місцева Група - скупчення галактик, до якої належить Чумацький Шлях, проте містить майже у п'ятдесят разів численніше.


11 березня 2013 р.

Комети та падаючі зорі танцюють над Параналом

На цій вражаючій світлині, зробленій фотоамбасадором ESO Габріелем Браммером, ми бачимо чудовий краєвид під час заходу Сонця за обсерваторією Паранал, прикрашений двома кометами, котрі наразі перетинають південне небо. Близько до горизонту на правій стороні зображення, видно комету C/2011 L4 (Pan-STARRS)- яскравішу із двох, котра показує яскравий пиловий хвіст, що відбиває сонячні промені. У центрі зображення, дещо вище правого схилу гори Паранал, видно зеленувату кому - серпанкову оболонку навколо ядра комети C/2012 F6 (Lemmon) та тьмяніший хвіст за нею. Зелений колір є результатом іонізації газової оболонки коми сонячним світлом. Ви навіть можете помилитись думаючи, що на світлині є іще третя комета, але цей яскравий об'єкт, що стрімко пролітає між кометами Леммонона та Pan-STARRS, є щасливим випадком спостереження "падаючої зорі" - частинки навколоземного пилу, котра згоріла в земній атмосфері в потрібний час у потрібному місці.


4 березня 2013 р.

Сніг приходить у пустелю Атакама

Пустеля Атакама є одним з найбільш сухих місць світу, чому сприяє кілька чинників. Пишний гірський хребет Анд діапазону та Чилійський береговий Хребет затримують хмари із сходу та із заходу, відповідно. Також холодна морська течія Гумбольдта у Тихому океані створює прибережний інверсійний шар холодного повітря, котрий перешкоджає утворенню дощових хмар. Більше того, область високого тиску у південно-східній частині Тихого океану створює циркулюючі вітри, цим утворюючи антициклон, котрий також допомагає підтримувати сухий клімат у пустелі Атакама. Ці посушливі умови були для ESO головним фактором, щоб розташувати Дуже Великий Телескоп (VLT) на горі Паранал в пустелі Атакама. В обсерваторії Паранал, розташованій на вершині  одноіменної гори, річний рівень опадів не перевищує десяти міліметрів, а вологість повітря часто нижче 10%. Це забезпечує відмінні спостережні умови для більше, ніж 300 ясних ночей на рік.

Чудові умови для астрономічних спостережень в пустелі Атакама лише інколи порушуються негодою. Проте, кілька днів кожен рік, сніг наносить візит пустелі Атакама. Дана світлина показує чудовий панорамний вид навколо гори Паранал. VLT знаходиться на піку зліва, а оглядовий телескоп VISTA перебуває на трохи нижчій вершині, на короткій відстаніправоруч. Блакитне небо свідчить, що це іще один ясний сонячний день. Однак, на цей раз ситуація дещо інакша: тонкий пил сніг перетворив пустельний краєвид, додавши йому незвичайну рідкісну красу.

Дане фото було одержане фотоамбасадором ESO посол Стефаном Жизаром 1 серпня 2011 року.

ПОсилання


25 лютого 2013 р.

Комета та лазер

Герхард Хюдеполь, один з фотоамбасадорів ESO, 14 лютого 2013 отримав цей чудовий образ Дуже Великого Телескопа (VLT) ESO під час випробувань нового лазера для VLT. Він буде використовуватися у якості дуже важливої ​​частини приладу, котрий створює опорну штучну "зорю" (LGSF), що дозволяє астрономам отримувати набагато більш чіткі зображення, позбуватись більшості порушень, викликаних постійним турбулентним рухом атмосфери. Однак, в голову сама лізе думка, що це футуристична лазерна гармата, направлена на далекого космічного загабника!

Як дивовижний вигляд Чумацького Шляху за телескопом, так іще одна подробиця робить дане зображення більш особливим. Праворуч від його центру, трохи нижче Малої Магелланової Хмари, майже прихована серед безлічі зірок на темному чилійському небі, помітна зелена плямка із малим хвостиком лівіше від неї. Це нещодавно відкрита комета Леммона, котра наразі повільно рухається по південному небі. До речі кажучи - вона яскравіша, ніж очікувалось!


18 лютого 2013 р.

ESO випробовує надзвичайно тонке дзеркало

Це чудове деформівне тонкостінне дзеркало був доставлене до ESO в Гархінг (Німеччина) для поточних випробувань. Його діаметр складає 1120 міліметрів, а товщина тільки 2 міліметри, що значно тонше, ніж у більшості шибок. Дзеркало є дуже тонким задля гнучкості, котра дає здатність змінювати форму відбивної поверхні під дією прикладених магнітних сил. Під час використання, поверхня дзеркала буде постійно змінюватись в крихітних межах для виправлення впливу розмиття від атмосфери Землі, щоб таким чином створювити набагато більш чіткі зображення.

Нове деформівне вторинне дзеркало (DSM) прийде на зміну нинішньому в одному із чотирьох телескопів групи VLT. Його конструкція містить набір із 1170 соленоїдів, які впливають на 1170 магнітів, приклеєних до задньої поверхні тонкої оболонки. Складна електроніка спеціального призначення керує поведінкою тонкого оболонкового дзеркала. Відбивна поверхня дією соленоїдів може бути деформована до тисячі разів на секунду.

Систему DSM було доставлено в ESO італійськими компаніями Microgate та ADS у грудні 2012 року, через вісім років безперервних зусиль по розробці та виробництву. Наразі це найбільше деформівне астрономічне дзеркало, останнє у довгому ряді подібних. Широкий досвід підрядників проявлений у високій продуктивності системи та у її надійності. Встановлення на VLT планується почати у 2015 році.

Власне дзеркальна оболонка (ann12015) була виготовлена французькою компанією REOSC. Вона являє собою тонку пластину із керамічного матеріалу, який відполірований до дуже точної форми. Виробничий процес починався із блоку кераміки Zerodur 70 мм товщини, наданого фірмою Schott Glass (Німеччина). Більша частина цього матеріалу пішла у відходи, щоб створити остаточну тонку дзеркальну оболонку, яку необхідно постійно ретельно підтримувати, оскільки вона надзвичайно тендітна.

Посилання


11 лютого 2013 р.

Картина лазерним світлом

У ясну ніч в Баварії співробітники ESO прийняли участь у зйомках епізоду ESOcast про новий прилад, котрий створює лазерну штучну "зорю". На фото ви бачите прилад в дії в Громадській Обсерваторії Альгой (Оттобойрен, Німеччина). Стоячи перед обсерваторією, персонал скористався тривалою витримкою фотографії, щоб "намалювати" букви "ESO" світлом від своїх мобільних телефонів. Лівіше від вертикального лазерного променя видно Чумацький Шлях. А якщо добре придивитись до неба над обсерваторією, трохи вище над горизонтом, то можна побачити пунктирні сліди літака. Лазер має потужний промінь 20 Вт, тому на час нічних спостережень для захисту пілотів і пасажирів, зусиллями Deutsche Flugsicherung (відповідає за управління повітряним рухом у Німеччині) навколо обсерваторії було створено безпольотну зону.

Лазерні опорні штучні "зірки" створюються в атмосфері Землі за допомогою лазерного променя. Останній змушує світитись атоми натрію в шарі земної атмосфери на висоті 90 кілометрів. Саме так створюється штучна "зірка" в небі, котру можна спостерігати в телескоп. Приймаючи та аналізуючи зображення такої штучної "зорі", інструменти із адаптивною оптикою можуть виправити ефект розмиття атмосфери під час спостережень.

Інноваційна конструкція ESO використовує потужний лазер, промінь якого запускається за допомогою невеликого телескопа, поєднаних в єдиний модульний блок, який може бути встановлений безпосередньо на великому телескопі. Вона була запатентована та ліцензована ESO і буде використовуватися для забезпечення Дуже Великого Телескопа (VLT) чотирма подібними лазерними приладами. Дана конструкція також буде відігравати ключову роль в інструментах, котрими будуть оснащувати майбутній Європейський Надзвичайно Великий Телескоп (E-ELT).

Під час зйомок прилад проходив випробування перед відправкою в обсерваторію ESO Паранал Чилі, де домівка VLT.

Посилання


Показ 25 від 1 до 20
Bookmark and Share

Також дивіться наші