eso1307uk — Фото-реліз

Виберіть мову:

• Nederlands
• Français
• Deutsch

• Français
• Deutsch
• italiano

"Крапля чорнила на сяючому небі"

Камера Широкого Поля сфотографувала космічного "гекона"

13 лютого 2013 р.

imageimage

На зображенні від Камери Широкого Поля на 2.2 м телескопі MPG/ESO в обсерваторії ESO Ла Сілла (Чилі) яскраве зоряне скупчення NGC 6520 та його сусідка космічна темна хмара Barnard 86, дивно схожа не ящірку гекона. Ця космічна пара фігурує на тлі мільйонів зірок найяскавішої частини Чумацького Шляху - області настільки заповненої зорями, що темного неба майже не видно.

Велика Зоряна Хмара Стрільця. Ця частина сузір'я Стрільця є одним із найбагатших зоряних полів усього неба. Величезна кількість зірок, які освітлюють цю область, різко підкреслюють чорноту темних хмар, як Barnard 86, котра знаходиться в центрі нового зображення від Камери Широкого Поля - інструмента, котрий встановлений на 2.2 м телескопі MPG/ESO в обсерваторії ESO Ла Сілла (Чилі).

Цей об'єкт належить до малих ізольованих темних туманностей, відомих як глобули Бока [1], котрий був описаний як "крапля чорнила на сяючому небі" його першовідкривачем Едуардом Емерсоном Барнардом [2], американським астрономом, котрий відкрив та сфотографував багато кометам, темних туманностей, один із супутників Юпітера, а також зробив багато інших внесків в астрономію. Будучи надзвичайним візуальним спостерігачем та сильним астрофотографом, Барнард був першим, хто використав довгі фотографічні витримки, щоб досліджувати темні туманності.

Через невеликий телескоп Barnard 86 виглядає як порожнеча без зірок, або як вікно на ділянку далекого чистого неба. Однак, цей об'єкт насправді на передньому плані зоряного поля: холодна темна щільна хмара із дрібних частинок пилу, яка блокує світло зірок, роблячи цю частину неба непрозорою. Вважається, що вона утворилися із залишків молекулярної хмари, котра стиснулась та створила сусіднє зоряне скупчення NGC 6520, яке на зображенні лівіше від Barnard 86.

NGC 6520 є розсіяним зоряним скупченням, яке містить багато гарячих зірок, що світяться яскравим блакитно-білим світлом, що є вірною ознакою нашої молодості. Розсіяні скупчення зазвичай містять декілька тисяч зірок, котрі утворились в один проміжок часу, через що мають майже один вік. Подібні скупчення як правило, мають порівняно коротке життя, приблизно декількох сотень мільйонів років, перш ніж зорі віддаляються одна від одної.

Неймовірна кількість зірок у цій області неба затруднює спостереження цього скупчення, церез що його важко досліджувати. Вік NGC 6520 вважається близько 150 мільйонів років. Вважається, що як зоряне скупчення, так і його пиловий сусіда, знаходяться на відстані близько 6000 світлових років від нашого Сонця.

Зорі, котрі на зображенні видно в межах Barnard 86, насправді перед ним, тобто знаходяться між нами та темною хмарою. Хоча це і не певно, але існує ймовірність того, що у надрах Barnard 86 відбувається зореутворення, котре має місце у багатьох темних туманностях: в знаменитій туманності "Кінська Голова" (eso0202), у вражаючому об'єкті Lupus 3 (eso1303) та меншою мірою в іншому об’єкті Барнарда - туманності "Люлька" (eso1233). Однак, світло від наймолодших зірок заблоковане навколишніми пиловими регіонами, а тому їх можна побачити тільки в інфрачервоному або на іще більших довжинах світлових хвиль.

Примітки

[1] Глобули Бока вперше спостерігались у 1940-х астрономом Бартом Боком. Вони є дуже холодними темними хмари газу та пилу, в надрах яких часто формуються нові зорі. В них дуже багато пилу, яка поглинає і розсіює світло від зірок поза ними, тому глобули практично непрозорі для видимого світла.

[2] Цитата із видання E. E. Barnard, Dark Regions in the Sky Suggesting an Obscuration of Light, Yerkes Observatory, Nov 15 1913 (можете його прочитати).

Детальніше

Європейська Південна Обсерваторія - це передова міжурядова астрономічна організація в Європі та найбільш продуктивна астрономічна обсерваторія світу. Її підтримує 15 країн: Австрія, Бельгія, Бразилія, Чеська Республіка, Данія, Франція, Фінляндія, Німеччина, Італія, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Швеція, Швейцарія та Сполучене Королівство. ESO здійснює ініціативну програму, зосереджену на проектуванні, будівництві та експлуатації потужних наземних спостережних об'єктів, що дозволяє астрономам робити важливі наукові відкриття. ESO також відіграє провідну роль у сприянні та організації співробітництва в астрономічних дослідженнях. ESO працює на трьох унікальних, світового класу обсерваторіях в Чилі: Ла Сілла, Паранал і Чахнантор. На горі Паранал, в ESO працює Дуже Великий Телескоп - найбільш передова в світі астрономічна обсерваторія видимого діапазону та VISTA - найбільший оглядовий телескоп в світі. ESO є європейським партнером просунутого астрономічного радіотелескопу ALMA, найбільшого існуючого астрономічного проекту. В даний час, ESO планує 39 метровий Європейський Надзвичайно Великий Телескоп E-ELT (оптичний та ближній ІЧ діапазони), який стане "найбільшим у світі оком у небо".

Посилання

• Information about the MPG/ESO 2.2-metre telescope
• Information about the La Silla Paranal Observatory
• Images of La Silla

Контакти

Oleg Maliy
NGO Zaporozhye Astronomical Club Altair
Zaporozhye, Ukraine
Телефон: +380 67 1371070
Email: astroclubzp@gmail.com

Richard Hook
ESO, La Silla, Paranal, E-ELT and Survey Telescopes Public Information Officer
Garching bei München, Germany
Телефон: +49 89 3200 6655
Стільниковий: +49 151 1537 3591
Email: rhook@eso.org