eso1511uk — Науковий реліз

Зіткнення зірок пояснює таємницю космічного вибуху XVII століття

Спостереження із APEX допомогли відкрити загадку зорі Nova Vulpeculae 1670

23 березня 2015 р.

Нові спостереження, проведені з APEX та іншими телескопами, свідчать про те, що зоря, котру європейські астрономи бачили на небі у 1670 році, була не новою, а значно рідкіснішим явищем - зіткненням зірок. Воно було доволі яскравим, щоб бути легко видимим неозброєним оком під час першого спалаху, проте сліди явища настільки слабкі, що знадобився дуже ретельний аналіз із використанням субміліметрових телескопів, перш ніж таємниця ймовірно була розгадана більше, ніж через 340 років по тому. Результати спостережень з'являться онлайн в журналі Nature за 23 березня 2015.

Деякі з найбільших астрономів сімнадцятого століття, у тому числі Ян Гевелій - основоположник місячної картографії, та Джованні Кассіні, ретельно задокументовали появу нової зорі у небі 1670 року. Гевелій описав її, як "nova sub capite Cygni" - нову зорю нижче голови Лебедя. Наразі астрономи знають її на їм’я "Нова Лисички 1670" [1]. Історичні описи нових зірок є рідкісними, через що становлять великий інтерес для сучасних астрономів. Нова Лисички 1670 одночасно претендує на те, щоб бути найстарішою із занотованих нових зірок, а також найслабшою у ході подальшого повторного перевідкриття.

Провідний автор нового дослідження Томаш Камінські (ESO та Інститут Радіоастрономії ім. Макса Планка, Бонн, Німеччина) пояснює: "Протягом багатьох років цей об'єкт вважався за нову зорю, але чим більше його досліджували, тим меншою була схожість із звичайною новою, чи то взагалі із вибухаючими зорями".

Під час першої появи, нову Лисички 1670 було добре видно неозброєним оком, як і зміну її яскравості протягом двох років. Потім об’єкт зникав із поля зору та знову двічі з'являвся, перш ніж вийти за межі видимості. Незважаючи на добру задокументованість першої появи, тодішні астрономи не мали належного обладнання, необхідного для пояснення дивної поведінки тої зорі.

Протягом двадцятого століття, астрономи прийшли до розуміння, що більшість нових зірок можна пояснити вибуховою поведінкою тісних подвійних зірок. Але нова Лисички 1670 не досить добре відповідала цій моделі, через що залишалась загадкою.

Не зважаючи на постійне зростання потужності телескопів, довгий час вважалось, що та подія не залишила жодних слідів. Так тривало до 1980-х років, поки група астрономів не виявивила слабку туманність навколо підозрюваного місця розташування залишків від зорі. Хоча ці спостереження виглядали дуже обнадійливими у контексті подій 1670 року, вони не змогли пролити нове світло на справжню природу явища, котре бачили у небі над Європою понад триста років тому.

Томаш Камінські продовжує розповідь: "Наразі ми досліджуємо цю область на субміліметрових та радіо хвилях. Ми виявили, що простір навколо залишку наповнений холодним газом з дуже незвичайним хімічним складом, що збагачений молекулами".

Окрім APEX, дослідна група також використовувала Submillimeter Array (SMA) та радіотелескоп в Еффельсберзі, щоб виявити хімічний склад та виміряти співвідношення різних ізотопів у тому газі. Завдяки поєднанню цих досліджень, було написано надзвичайно докладний звіт про структуру області, що дозволило висунути припущення про джерела походження речовини в ній.

Дослідники виявили, що маса холодної матерії є занадто великою, щоб бути продуктом вибуху нової. Крім того, результати ізотопних досліджень простору навколо нової Лисички 1670 відрізнялися від тих, на котрі очікують для випадку вибуху нової. Але якщо то не була нова, то що ж тоді там трапилось?

Відповіддю є вражаюче зіткнення двох зірок, наслідки якого називають яскравою червоною новою, котре яскравіше за появу нової, але значно слабше за вибух наднової. Це дуже рідкісна подія, у якій зоря вибухає внаслідок злиття з іншою, викидаючи матерію із зоряних надр у навколишній простір. Результатом є слабкий зоряний залишок у холодному просторі, що багатий на молекули та пил. Нова Лисички 1670 майже ідеально відповідає нещодавно визнаному класу вибухових зірок.

Співавтор статті Карл Ментен (Інститут Радіоастрономії ім. Макса Планка, Бонн, Німеччина) укладає: "Подібні відкриття є найприємнішими, оскільки вони є абсолютно несподіваними".

Примітки

[1] Даний об’єкт знаходиться на межі сузір’їв Лисички та Лебедя. Його також часто називають, як Nova Vul 1670, або як змінна зоря CK Vulpeculae.

Детальніше

Дане дослідження представлене у статті “Nuclear ashes and outflow in the oldest known eruptive star Nova Vul 1670” by T. Kamiński et al., що вийшла онлайн в журналі Nature за 23 березня 2015. 

Науково-дослідна група у складі Tomasz Kamiński (ESO, Santiago, Chile; Max Planck Institute for Radio Astronomy, Bonn, Germany [MPIfR]), Karl M. Menten (MPIfR), Romuald Tylenda (N. Copernicus Astronomical Center, Toruń, Poland), Marcin Hajduk (N. Copernicus Astronomical Center), Nimesh A. Patel (Harvard-Smithsonian Center for Astrophysics, Cambridge, Massachusetts, USA) and Alexander Kraus (MPIfR).

APEX є співробітництвом між Інститутом Радіоастрономії ім. Макса Планка (MPIfR), Космічною обсерваторією Онсали (OSO) та ESO. Експлуатацію телескопа APEX на плато Чахнантор доручено ESO.

Європейська Південна Обсерваторія - це передова міжурядова астрономічна організація в Європі та найбільш продуктивна астрономічна обсерваторія світу. Її підтримує 16 країн: Австрія, Бельгія, Бразилія, Чеська Республіка, Данія, Франція, Фінляндія, Німеччина, Італія, Нідерланди, Польща, Португалія, Іспанія, Швеція, Швейцарія та Сполучене Королівство. ESO здійснює ініціативну програму, зосереджену на проектуванні, будівництві та експлуатації потужних наземних спостережних об'єктів, що дозволяє астрономам робити важливі наукові відкриття. ESO також відіграє провідну роль у сприянні та організації співробітництва в астрономічних дослідженнях. ESO працює на трьох унікальних, світового класу обсерваторіях в Чилі: Ла Сілла, Паранал і Чахнантор. На горі Паранал, в ESO працює Дуже Великий Телескоп - найбільш передова в світі астрономічна обсерваторія видимого діапазону та VISTA - найбільший оглядовий телескоп в світі. ESO є європейським партнером просунутого астрономічного радіотелескопу ALMA, найбільшого існуючого астрономічного проекту. В даний час, ESO планує 39 метровий Європейський Надзвичайно Великий Телескоп E-ELT (оптичний та ближній ІЧ діапазони), який стане "найбільшим у світі оком у небо".

Посилання

Контакти

Oleh Malyi
NGO Zaporozhye Astronomical Club Altair
Zaporizhia, Ukraine
Телефон: +380 67 1371070
Email: eson-ukraine@eso.org

Tomasz Kamiński
ESO / Max-Planck-Institut für Radioastronomie
Santiago / Bonn, Chile / Germany
Телефон: +56 02 2463 3277
Email: tkaminsk@eso.org

Karl Menten
Max-Planck-Institut für Radioastronomie
Bonn, Germany
Телефон: +49 228 525 297
Email: kmenten@mpifr-bonn.mpg.de

Romuald Tylenda
Nicolaus Copernicus Astronomical Centre
Toruń, Poland
Телефон: +48 56 6219319 ext. 11
Стільниковий: +48 600 286 131
Email: tylenda@ncac.torun.pl

Richard Hook
ESO, Public Information Officer
Garching bei München, Germany
Телефон: +49 89 3200 6655
Стільниковий: +49 151 1537 3591
Email: rhook@eso.org

Connect with ESO on social media

Переклад прес-релізу ESO eso1511.

Про реліз

Реліз №:eso1511uk
Назва:Nova Vulpeculae 1670
Тип:Milky Way : Star : Type : Variable : Nova
Facility:Atacama Pathfinder Experiment
Science data:2015Natur.520..322K

Зображення

The nova of 1670 recorded by Hevelius
The nova of 1670 recorded by Hevelius
тільки на англійській
The remnant of the new star of 1670 seen with modern instruments
The remnant of the new star of 1670 seen with modern instruments
тільки на англійській
The position of Nova Vul 1670 in the constellation of Vulpecula
The position of Nova Vul 1670 in the constellation of Vulpecula
тільки на англійській
Wide-field view of the sky around Nova Vul 1670
Wide-field view of the sky around Nova Vul 1670
тільки на англійській

Відео

Zooming in on the location of Nova Vul 1670 in the constellation of Vulpecula
Zooming in on the location of Nova Vul 1670 in the constellation of Vulpecula
тільки на англійській

Також дивіться наші