Прес-релізи

29 травня 2013 р.: Астрономи припускають, що схожі на Сонце зорі скидатимуть більшу частину своєї атмосфери в космічний простір наприкінці їх життів. Але нові спостереження величезного зоряного скупчення із використанням Дуже Великого Телескопа (VLT) ESO, всупереч усім очікуванням, показали, що більшість досліджених зірок взагалі просто не дійшли до цієї стадії їх існування. Міжнародна науково-дослідна група виявила, що кількість натрію в зорях є прекрасним провісником того, як вони закінчать свої життя.

23 травня 2013 р.: Із цим новим зображенням чудових зоряних ясел ESO святкує 15 років Дуже Великого Телескопа (VLT) - найпередовішого у світі оптичного інструменту. Світлина показує густі скупчення пилу на тлі рожевих хмар сяючого газу, котрі астрономи називають IC 2944. Ці непрозорі глобули нагадують краплі чорнила на полуничному коктейлі, а їх химерні форми утворені потужним випромінюванням довколишніх яскравих молодих зірок.

15 травня 2013 р.: Новий вражаючий образ космічної хмари в сузір'ї Оріона показує те, що на вигляд наче вогняна стрічка в небі. Помаранчеві тони представляють слабке світло на довжинах хвиль занадто довгих, щоб людське око могло їх побачити, котре випромінюється зернами холодного міжзоряного пилу. Спостереження проводились на телескопі APEX (Atacama Pathfinder Experiment), котрий ESO використовує у Чилі.

02 травня 2013 р.: Данський 1.54 м телескоп, розташований в обсерваторії ESO Ла Сілла в Чилі, захопив чудовий образ NGC 6559 - об'єкту, котрий демонструє безлад, що панує всередині міжзоряної хмари під час зореутворення.

25 квітня 2013 р.: Астрономи, використавши Дуже Великий Телескоп (VLT) ESO, а також низку радіотелескопів по всьому світі, виявили та дослідили дивну зоряну пару, що складається із найбільш масивної нейтронної зорі, із числа наразі відомих, та білого карлика, котрий навколо неї обертається. Ця нова дивна подвійна зоря дозволяє перевірити теорію гравітації Ейнштейна (загальну теорію відносності) способами, які досі не були можливими. Поки нові спостереження точно узгоджуються із передбаченнями від загальної теорії відносності та несумісні з деякими альтернативними теоріями. Результати з'являться в журналі Science за 26 квітня 2013.

17 квітня 2013 р.: Група астрономів використала новий телескоп ALMA (Atacama Large Millimeter/submillimeter Array), щоб точно визначити розташування більш ніж 100 найактивніших галактик із зореутворенням у ранньому Всесвіті. ALMA настільки потужний, що протягом кількох годин із ним було проведено стільки спостережень цих галактик, скільки їх було зроблено при допомозі всіх подібних телескопів світу протягом більше десяти років.

10 квітня 2013 р.: На виразному зображенні від Дуже Великого Телескопа (VLT) ESO сяюча зелена планетарна туманність IC 1295 навколо тьмяної згасаючої зорі, котра знаходиться на відстані приблизно 3300 світлових років від Землі в сузір'ї Щита. Наразі це найбільш докладна світлина цього об'єкту.

27 березня 2013 р.: Ці чудові яскраві блакитні "космічні бризки" є скупченням NGC 2547 - групою недавно сформованих зірок у південному сузір'ї Парусів. Зображення було зроблене із використанням даних від Камери Широкого Поля на 2.2 м телескопі MPG/ESO в обсерваторії ESO Ла Сіла в Чилі.

20 березня 2013 р.: На відстані близько 35 мільйонів світлових років від Землі, у сузір'ї Ерідана знаходиться спіральна галактика NGC 1637. У 1999 році звичний зовнішній вигляд цієї галактики було порушено появою дуже яскравої наднової. Астрономи, котрі досліджують наслідки цього вибуху в Дуже Великий Телескоп (VLT) ESO в обсерваторії Паранал в Чилі, надали нам незрівнянне зображення цієї відносно близької галактики.

15 березня 2013 р.: 14 березня 2013 Його Королівська Високість Кронпринц Данії у супроводі своєї дружини, Її Королівської Високості Кронпринцеси, завітав у обсерваторію ESO Паранал у ході офіційного візиту до Чилі. Тім де Зеу, Генеральний директор ESO, провів для них екскурсію по телескопах провідної наземної астрономічної обсерваторії світу.

13 березня 2013 р.: Спостереження із Великим Міліметрово-субміліметровим Масивом Атакама (ALMA) показують, що найбільш енергійні сплески народження зірок у космосі відбулися набагато раніше, ніж це досі вважалося. Результати дослідження опубліковані в низці статей, котрі з'являться у журналі Nature за 14 березня 2013 року та в Astrophysical Journal. Дане дослідження є найостаннішим прикладом відкриттів, котрі походять із нової міжнародної обсерваторії ALMA, яка сьогодні святкує своє відкриття.

13 березня 2013 р.: Сьогодні у віддаленій частині чилійських Андах мало місце урочисте відкриття Великого Міліметрово- субміліметрового Масиву Атакама (ALMA). Дана подія ознаменувала завершення всіх основних систем гігантського телескопа та формальний перехід від стадії будівництва до повноцінної обсерваторії. ALMA являє собою партнерство між Європою, Північною Америкою та Східною Азією у співпраці з Республікою Чилі.

06 березня 2013 р.: Після майже десятиліття ретельних спостережень, міжнародна науково-дослідна група астрономів виміряла відстань до сусідньої галактики Великої Магелланової Хмари найбільш точно, ніж будь-коли раніше. Дане нове вимірювання також покращує наше знання про швидкість розширення Всесвіту - постійну Хаббла, і є важливим кроком на шляху до розуміння природи таємничої темної енергії, котра викликає прискорення розширення. Науковці використовували телескопи обсерваторії ESO Ла Сілла в Чилі, а також інші по всьому світі. Результати спостережень представлені у журналі Nature за 7 березня 2013.

28 лютого 2013 р.: Астрономи, що використовують Дуже Великий Телескоп ESO отримали результат, котрий цілком ймовірно може бути першим прямим спостереженням утворення планети, яка досі перебуває в ущільненому газо-пиловому диску. Якщо це підтвердиться, то дане відкриття може значно поліпшити наше розуміння механізмів утворення планет, дозволивши вченим перевірити поточні теорії шляхом спостережень.

20 лютого 2013 р.: Нове зображення від телескопа ESO VISTA показує небесний краєвид сяючої газової хмари та пилові "вусики" навколо гарячих молодих зірок. Інфрачервоний погляд розкриває зоряні ясла, відомі як NGC 6357, в дивовижному новому світлі. Зображення було отримане в рамках огляду VISTA, що наразі сканує Чумацький Шлях у спробі зіставити структуру нашої Галактики та пояснити, як вона утворилась.

14 лютого 2013 р.: Вельми докладні нові спостереження із Дуже Великиим Телескопом ESO (VLT) залишків тисячолітньої наднової показали ключ до розгадки походження космічних променів. Вони вперше свідчать про наявність швидких частинок у залишку наднової, котрі можуть бути попередниками космічних променів. Результати досліджень з'явились у журналі Science за 14 лютого 2013.

13 лютого 2013 р.: На зображенні від Камери Широкого Поля на 2.2 м телескопі MPG/ESO в обсерваторії ESO Ла Сілла (Чилі) яскраве зоряне скупчення NGC 6520 та його сусідка космічна темна хмара Barnard 86, дивно схожа не ящірку гекона. Ця космічна пара фігурує на тлі мільйонів зірок найяскавішої частини Чумацького Шляху - області настільки заповненої зорями, що темного неба майже не видно.

06 лютого 2013 р.: Нове зображення від ESO показує частину хмари із пилу та сяючого газу, котра називається туманність "Чайка". Ці клаптикові червоні хмари є частиною "крил" небесного птаха. Перед нами хитре сплетіння темних та сяючих червоних хмар разом із яскравими зірками. Зображення було одержане при допомозі Камери Широкого Поля на 2.2 м телескопі MPG/ESO в обсерваторії ESO Ла Сілла в Чилі.

28 січня 2013 р.: Кілька високопоставлених європейських делегацій протягом кількох останніх днів відвідали обсерваторію ESO Паранал в північній частині Чилі після саміту Співтовариства Країн Латинської Америки та Карибського басейну (CELAC) і Європейського Союзу. На саміті, котрий є найбільшою із подібних подій на вищому рівні із числа коли-небудь організованих в Чилі, що відбувся в Сантьяго протягом тижня 22-28 січня 2013 року, ESO відіграла головну роль, використавши відмінну можливість для того, щоб показати свою роботу та обладнання представникам країн-учасниць.

23 січня 2013 р.: Нове зображення від телескопа APEX в Чилі показує гарний вигляд хмар космічного пилу в сузір’ї Оріона. Хоча ці щільні міжзоряні хмари здаються темними та непрозорими для спостережень у видимому світлі, камера LABOCA на APEX може помітити теплове світіння пилу та виявити схованки, де утворюються нові зорі. Але одна з цих темних хмар виявилась зовсім не тим, чим видається.